Відео

Транскрипція

Ще ніколи в історії на Землі не було так багато людей як зараз.

Наша чисельність стрімко зростала з 1 млрд. у 1800 до 2.3 млрд. у 1940, 3.7 млрд. у 1970 та 7.4 млрд. у 2016

Світове населення зросло вчетверо за останнє століття, тож чого можна очікувати у наступному столітті?

Та й що означатиме зростання для нашого майбутнього?

Масову міграцію?

Перенаселені нетрі міст, що простягатимуться континетами?

Хвороби і забруднення?

Хаос та насильство через доступ до енергії, води та їжі?

Та люди, зосереджені тільки на виживанні?

Чи знищить зростання населення наш стиль життя?

Чи це пророцтво є лише безпідставною панікою?

У 1960-х зростання населення досягло безпрецедентних темпів.

Що спричинило виникнення апокаліптичних пророцтв.

Бідні будуть невпинно розмножуватися та захоплять розвинений світ.

Так і народилася легенда про перенаселення.

Проте, виявилося, що рівень народжуваності та стрімке зростання населення не є сталими атрибутами якихось культур чи країн.

Вони, радше, є четвертим кроком процесу, через який проходить увесь світ -

демографічного переходу.

Більшість розвинених країн вже здійснили цей перехід, тоді як інші країни здійснюють його зараз.

Та повернімося у 18 століття, коли увесь світ, включаючи Європу, був на першій стадії демографічного переходу.

За сьогоднішніми стандартами Європа була далекою від розвиненості, страждаючи від антисанітарії, бідного раціону та поганої медицини.

Багато людей народжувалося, але й багато швидко помирало, тому населення майже не зростало.

Жінки народжували від 4 до 6 дітей, та лише 2 з них доживали до дорослого віку.

Тоді, у Сполученому Королівстві, сталася індустріальна революція, яка принесла з собою найбільші зміни у людському побуті з часів аграрної революції.

Селяни стали робітниками.

Промислові товари почали вироблятися масово та стали загальнодоступними.

Наука процвітала та вдосконалювала транспорт, комунікацію та медицину.

Роль жінок у суспільстві змінилася та створила можливості для їхньої емансипації.

Поступово економічний прогрес не тільки створив середній клас, а й підняв стандарти життя та медицини для бідних працівників.

Почалась друга стадія переходу.

Краща їжа, гігієна та медицина означали, що люди не помиратимуть так часто, особливо у ранньому віці.

Результатом було стрімке зростання населення.

Між 1750 та 1850 населення Сполученого Королівства зросло вдвічі.

Головною причиною того, що сім’ї мали багато дітей було те, що тільки кілька могли вижити.

Коли це змінилося, почалася третя стадія переходу.

Зачиналося менше дітей, а отже зростання населення сповільнилося.

В результаті виник баланс: менше людей помирало і менше дітей народжувалося, тож рівні смертності та народжуваності стали стабільними.

Британія досягла четвертої стадії демографічного переходу.

Це сталося не тільки у СК, все більше й більше країн проходили через четверту стадію.

Перша - багато дітей та багато смертей, через погані умови життя.

Друга - кращі умови для життя, які призвели до зменшення смертності та стрімкого зростання населення.

Третя - менше смертей, що спричинило меншу народжуваність та поклало край зростанню населення.

Та якщо рівні народжуваності настільки впали, чому населення все ще стрімко зростає?

Діти, народжені у період стрімкого зростання населення 70-х і 80-х тепер заводять власних дітей.

Що спричиняє помітний пік у загальному населенні.

Але вони мають в середньому значно менше дітей, аніж їхні батьки.

Середня кількість сьогодні становить 2.5 , тоді як 40 років тому вона становила 5.

Тож, зі старінням цього покоління та подальшим зменшенням фертильності, зростання населення і надалі сповільнюватиметься.

Це є правдою для усіх країн.

На заході ми часто не помічаємо прогрес в інших частинах світу.

Але більшість країн світу дісталися четвертої стадії.

Погляньмо на Банґладеш. У 1971 середньостатистична жінка мала 7 дітей, та 25% з них помирали не досягаючи віку 5 років.

У 2015, смертність зменшилася до 3.8% і жінки в середньому мали 2.2 дитини.

Це правило, а не виняток. Ми не особливі, просто ми почали раніше.

Розвинені країни зменшили фертильність з 6 дітей до менш ніж 3 приблизно за 80 років.

Інші швидко наздоганяють. Малайзія та ПАР зробили те саме за 34 роки; Банґладеш лише за 20.

Іранові це вдалося за 10 років.

Усі країни, що наздоганяють, не мусили починати з нічого. І чим більше вони отримують допомоги, тим швидше вони наздоганяють.

Ось чому програми, що допомагають зменшити дитячу смертність чи сприяють розвитку бідних країн є настільки важливими.

Неважливо якою є ваша мотивація: чи це є мрія про світ, де усі люди вільні й багаті, чи ви просто хочете, щоб до вашої країни прибувало менше біженців.

Правда в тім, що ви тільки виграєте, якщо люди на іншому кінці світу матимуть зможу жити гарним життям.

І ми прямуємо до такого світу. Відсоток людей, які живуть у крайній бідності ще ніколи не був таким низьким.

Тож майбутнє зростання населення насправді не є апокаліптичним пророцтвом. Воно є обіцянкою.

Зростанню населення настане кінець.

ООН прогнозує, що 12-мільярдна людина ніколи не народиться.

Зі зростанням рівня світового розвитку, кількість людей з вищою освітою зросте вдесятеро.

Країни, які колись потребували допомоги, допомагатимуть світу розвиватися й надалі.

Більше людей буде означати більше можливостей для прогресу нашого виду.

Це відео створене у співпраці з Максом Розером та ourworldindata.org, де він досліджує прогрес людства шляхом досліджень та візуалізації даних.

Не забудьте зацінити!

У 2016 ми змогли зробити більше кращого контенту ніж коли-небудь, через вашу підтримку на Patreon.com

Дуже вам дякуємо і побачимося у 12017 році.