Я можу помагати людям, якщо трохи забрудню руки.
Це так неетично.
Ваш чоловік – емоційний аб’юзер. Киньте його.
Добре.
ВІД БІЛЛА ЛОУРЕНСА, ПРОДЮСЕРА СЕРІАЛІВ «КЛІНІКА» І «ТЕД ЛАССО»
-Я за тебе переживаю. -[Джиммі] Я оплакував її.
[плаче]
Ти зачерствів.
ДЖЕЙСОН СІҐЕЛ
[Пол] Даси горю себе потопити
чи проживеш його…
ГАРРІСОН ФОРД
-…і перейдеш на другий бік? -Як карта ляже.
Киш звідси.
ПРАВДИВА ТЕРАПІЯ
ПАРИЖ, 2019 РІК
[Ґомес стогне, вдихає]
[подруга] Як ти почуваєшся?
[Ґомес] Я дуже стомлена.
[подруга] Вип’єш ранкові ліки?
[Ґомес] Мм.
[подруга] Я знаю, що ти скажеш, але… треба.
-[клацають фотоапарати] -[папараці] Доброго ранку, Селено.
[Ґомес] Я дещо пообіцяю:
я розкажу вам свої найстрашніші таємниці.
Дев’ятнадцяте грудня.
Я не можу так далі жити.
Чому я так віддалилася від світла?
Я досягла всього, про що колись мріяла…
але це мене згубило.
Бо завжди є Селена.
-[репортери викрикують] Селена! -[радіють фанати]
[кричить юрба]
[телереп. 1] Сингл Селени Ґомес «Good For You»
популярний і комерційно успішний.
[телереп. 2] …прозвали королевою соцмереж.
Привіт, Говарде.
[телереп. 1] Селена Ґомес і Джастін Бібер
-таки розійшлися. -[телереп. 2] Знов?
Я не почуваюся рок-зіркою.
-[Джиммі Феллон] Альбом «Revival»… -[глядачі]
…за чутками… посяде перше місце,
і скоро почнеться турне? У травні?
[Ґомес] У травні я буду в турне.
Я зараз на LA Sports Arena.
Через два дні я звідси поїду, й почнеться турне.
Я їжджу з командою перукарів і візажистів, і ми щодня пробуємо нове.
Ми експериментуємо, щоб підібрати…
щоб підібрати для виступу образ. Щоб він був неповторний.
-[Ґомес] Цей годиться? -[гомін]
У дзеркалі віддає білим, бачиш?
Мабуть, це блискітки. [хихоче]
А давай… Я візьму трохи звідси. Отак.
Тут навіть є спеціальні штучки для промежини?
-[стиліст 1] Отак добре. -Хай будуть плескаті.
-Не знаю. Мені некомфортно. -[стиліст хихоче]
Якби я була хлопцем, то носила б джинси і просто міняла б футболки,
-і шапку біні… -[сміється]
-…і всім було б байдуже. -[застібає]
Костюм підкреслює груди.
-Не знаю. -[дизайнер] Ну як?
-Хочу більші груди. -Так сказала, «груди».
[Ґомес] Мій лобок…
-[стиліст 1] Ні. Це… -…випирає в усіх костюмах.
-Ти ні при чому. -Я…
-…я просто з себе жартую. -[стиліст 2] Іди подивися.
-[стиліст 3] Це не ти, а твій лобок. -Так і є. Лобок.
Я хочу мати тіло з привабливими формами й сідниці, яких у мене нема.
-Моє тіло дуже юне. -[член команди] Так.
-Не хочу казати: «Ой, секундочку». -[гомін]
Я хочу бути жіночна, а не як дванадцятирічний хлопчик.
[на піаніно грає «Who Says»]
♪ Я не хочу бути кимось іншим ♪
♪ Так ♪
♪ Через тебе я не впевнена в собі ♪
ФІНАЛЬНА РЕПЕТИЦІЯ
♪ Ти сказав, що я недостатньо гарна ♪
♪ Але хто ти такий, щоб судити Ти й сам необроблений алмаз ♪
♪ Не сумніваюся, тобі є що В собі міняти ♪
♪ Але я не хочу бути кимось іншим ♪
♪ На-на-на-на, на-на-на-на На-на ♪
♪ На-на-на-на, на-на-на-на На-на-на-на-на ♪
♪ Я не королева краси Я прекрасна така, яка є ♪
♪ На-на-на-на, на-на-на-на На-на-на-на-на ♪
♪ Ти маєш право на розкішне життя ♪
♪ Хто сказав? ♪
♪ Хто сказав, що ти не ідеальна? Хто сказав, що ти цього не варта? ♪
♪ Хто сказав, що боляче лише тобі? ♪
♪ Повір, це ціна краси ♪
♪ Хто сказав, що ти не гарна? ♪
♪ Хто сказав, що ти не прекрасна? ♪
♪ Хто сказав? ♪
[наспівує]
♪ Сукня надто довга ♪
♪ І постійно розстібається ♪
Повна лажа.
-[подруга 1] Що не так? -Геть усе. Повний відстій.
[Ґомеc плаче] Я просто…
Я взагалі не розумію, що роблю. [шморгає]
-[подруга 2] Коли ти це відчула? -З самого початку. [шморгає]
У голові лунає голос, що каже: ти пропустила оце.
Отут було паршиво. Й отут.
А потім я бачу себе на екрані.
Ого, яка я незграбна.
А потім я сиджу, ледь не перечіпаючись об сукню,
і думаю…
-Це мене виснажує… -[подруга 2] Так.
…і я вже не хочу виступати. [шморгає]
Це так виснажує, бо я хочу зробити все якнайкраще,
а я не… я не… [шморгає]
Не знаю, що думає Джон.
Я хочу поговорити з Джоном, бо не хочу його розчарувати.
Не хочу, щоб він думав, що найняв якусь діснеївську дівчинку…
Джон стояв і всміхався
-на весь рот. -Джон радів.
[подруга 1] Ти себе накручуєш.
Це теж лажа, бо вся ця пісня…
Він подзвонив мені вранці щодо пісні з Джастіном,
-а я подумала… -[подруга 1] Щодо діджея?
«Коли я сама по собі буду нормальна співачка?»
-[менеджер] Не думай про це. -Коли я буду…
Коли буде достатньо мене самої?
Без дуетів з кимось.
-Це так… -[менеджер] Тебе вже достатньо.
[подруга 1] Гей, Джон.
-Вибач мені. -[Дженік] За що тобі вибачати?
Я не хочу, щоб ти пожалів, що взявся зі мною працювати…
-Що? -…чи що тобі потрібно…
ДЖОН – ГОЛОВА INTERSCOPE GEFFEN A&M RECORDS
-Ти була неймовірна. -Ми ж стояли поруч з тобою.
Костюм був відстійний. Усе було відстійне.
Ти чудово виступала. Мені сподобалося.
Обнімеш мене? Дай тебе обніму. [хихоче]
Мені виступ сподобався. Було чудово.
-[подруга 2] Так. -«Me and My Girls» – відпад.
[подруга 1] От бачиш? Джон стояв отак. Джон…
Та я там відривався. Було супер.
[Ґомес] А виступ не був дитячий?
-Не був. -[подруга 2] Ні.
Я понад усе на світі не хочу, щоб було, як колись.
Але все повторюється.
Ти сама собі найгірший ворог.
Ти починаєш крутити ці думки. Не дай їм тобою заволодіти.
-Костюми поміняємо. -[подруга 1] Так.
Освітлення й декорації теж.
Не подобається сцена? Можеш виступити хоч на підлозі.
Подобатися має тобі, а не людям.
Комфортно має бути тобі. Це твоє шоу.
Не побивайся через усе це. Усе буде супер.
-Дякую, Джон. -Радий був зустрітися.
-Вибач. Дякую тобі. Вибач. -До зустрічі.
Дякую. Усе чудово, чесно.
Дякую.
-[шморгає] -[подруга 1] О.
Вибачте. [плаче]
Просто це занадто.
[член команди] Вони йдуть.
П’ЯТНИЦЯ, 6 ТРАВНЯ
СЕЛЕНА ҐОМЕС ЗАСПІВАЄ НА АФТЕПАТІ
[юрба гомонить]
ПЕРШИЙ КОНЦЕРТ ТУРНЕ
ТУРНЕ СЕЛЕНИ ҐОМЕС «REVIVAL» 2016 РІК
-[Ґомес] Терезо? -[помічниця] Що?
-Ти взяла тонометр? -Так. Ось він.
[помічниця] Це через вовчак?
Так.
-Натискати? Можна? -Угу.
-Нормальний, так? -Ідеальний.
[помічн.] Як ти знаєш?
Ну, 109 на 78 – це дуже добре.
Середній тиск – десь 120 на 78.
Та коли в мене високий тиск,
буває 150 чи 145 на 100, а це означає,
-що в мене може статися інсульт. -Ого.
[помічниця] Ясно.
-Поки тиск нижчий за 120… -Хай буде тут під час турне?
У маленькій…
-Хай буде в автобусі. -Добре.
Хай буде десь поряд, про всяк випадок.
[менеджер] Ми маємо для тебе подаруночок, а потім підемо.
-[хихоче] -Почни з оцього.
Це від нас із Заком.
АЛІН І ЗАК МЕНЕДЖЕРИ СЕЛЕНИ
Ми збирали їх для твого турне.
[Ґомес] Що це?
Це талісмани на удачу для кожного виступу,
щоб ти думала про…
[Морґенрот] Покладу їх на столик.
…для тебе. Там є талісмани для кожного виступу.
-Так приємно. -[Ґомес] Боже мій.
-Глянь. -[член команди] Краса.
Ми ледь не розплакалися.
Щодня обиратимеш новий.
-Дуже красиві. -Подобається?
-Дуже вам дякую. -Ми дуже тебе любимо.
[Кешіш’ян] Я тебе спитаю:
чи не забагато в тебе заплановано зустрічей?
У шанувальників буде майже півтори години.
Не думаю, що все затягнеться.
-Що скажеш? -Іноді вони забуваються.
-У мене сьогодні день народження. -Справді? З днем народження.
-Дякую. -Скільки тобі вже?
-Тринадцять років. -Ой боже.
Я з трьох років щороку святкую твій день народження.
Мій день народження?
Я влаштовую свято з тортом і піснями.
-Яка ти мила. Дякую. -[фотограф] Зробімо фотографію.
-Отак. -Я така…
-[фотограф] Три, два. -Давайте.
-Ти дуже гарна. -[мати] Не плач.
[фотограф] О. Готово.
Підпишете отут «Крихітка номер один»?
-Ну добре. -[сміється]
[Ґомес хихоче]
А то в мене чимало дівчат.
-[сміється] -А я…
А я буду номером один?
-Так. -Так, добре.
-[гомін] -[грає на піаніно]
[член команди] Ці двоє чули таке.
♪ …Алілуя Алілу… ♪
Дякую всім за ваш тяжкий труд.
Для мене це так важливо, ви й уявити не можете.
Це турне найважливіше з усіх, що я робила,
тому я цілий день на нервах. Просто знайте це.
Надіюся, ми вийдемо, дамо людям натхнення й розважимося.
Хай Бог благословить наші ноги, руки, інструменти – геть усе.
Освітлення, База, Меліссу – всіх.
-Я вас усіх люблю. В ім’я Ісуса. Амінь. -[усі] Амінь!
[юрба радіє]
[лунає «Me and the Rhythm»]
♪ У, запал – наша спільна мова ♪
♪ Байдуже, яке в тебе минуле ♪
♪ Будь зі мною вільний ♪
♪ Усі хочуть дотиків Усі хочуть гарячої ночі ♪
♪ Але не став пісню про кохання ♪
♪ Коли я танцюю ♪
♪ Мені не треба нічого казати ♪
♪ Хай нас з’єднає тяжіння ♪
♪ Поки енергія не поллється Через край ♪
♪ О-о ♪
♪ Усе, що мені потрібно ♪
♪ Це ритм, юху ♪
♪ Я й ритм ♪
♪ Юху, й нічого більше ♪
♪ Так, ритм, юху ♪
♪ Я й ритм, юху ♪
[юрба] ♪ Хто сказав? ♪
♪ А хто тобі сказав? ♪
♪ Хто тобі сказав? ♪
♪ Хто сказав? Хто сказав, що ти не ідеальна? ♪
♪ Хто сказав, що ти цього не варта? ♪
♪ Хто сказав, що боляче лише тобі? ♪
♪ Повір, це ціна краси ♪
♪ Хто сказав, що ти не гарна? ♪
♪ Хто сказав, що ти не прекрасна? ♪
[юрба, Ґомес] ♪ Хто сказав? ♪
-[юрба радіє] -Чорт.
[шанувальник] Селена!
-Ми біля Біґ-Бена. Як ви? У-у! -[сміється]
[лунає «Me and My Girls»]
♪ Я і мої дівчата ♪
♪ Я і мої дівчата ♪
[лунає музика маріачі]
-[триває пісня «Me and My Girls»] -[гомін]
[телереп. 1] Ходили чутки, що вона вживає наркотики…
[телереп. 2] Селена – гульвіса. Вона себе не контролює.
[юрба радіє]
Поїхали!
-[гомонить юрба] -[газує мотор]
Я з хвилини на хвилину вийду на сцену.
-Удачі мені. -[радіють]
[лунає пісня «Sober»]
♪ Ти не вмієш мене кохати Коли ти тверезий ♪
♪ Коли кінчається випивка Ти тягнешся до мене… ♪
[фан.] Люблю тебе.
[папар.] На реабілітацію вмовив Джастін Бібер?
[реп.] У Джастіна нова подружка.
[папараці 2] Ти ревнуєш, Селено?
♪ Мене дістали казочки про кохання ♪
Селена. Ти знов почала пити?
-Селена. А де ж алкоголь? -Ти знов п’єш?
-[Ґомес] І всі. -[радісні крики]
[юрба] ♪ Мене дістали казочки про кохання ♪
♪ Від цієї херні хочеться плакати ♪
-Я ледь не вмерла. -[чол.] Так.
[Ґомес] Що я пропустила? Що ще зробити?
[друг] Усі були на ногах…
Там забагато людей. Вибачте. Забагато людей.
-[друг] Не аналізуй. -[Ґомес] Ні.
-[друг] Будь щаслива. -Я щаслива.
Ненавиджу це. [стогне]
[глибоко дихає]
Важко бути дівчиною
і постійно біситися.
Мене розлютило ще одне:
я спішу перевдягтися,
зриваю один рукав, потім другий,
а потім знімаю низ.
♪ О-о… ♪
[реп.] Що скажеш про Джастіна?
[реп. 2] Ти страждаєш?
-[реп. 3] Стомлена? -[реп. 4] Як завжди.
[гомонять папараці]
Іноді я прокидаюся й не відчуваю жодної мотивації.
ТУРНЕ «REVIVAL» СКАСОВАНО ПІСЛЯ 55 КОНЦЕРТІВ
[реп. 1] Селена взяла паузу
через напади тривоги, панічні атаки й депресію.
[реп. 2] Ходили чутки про її наркозалежність.
[репортерка 3] Бурхливе життя й гулянки
занапастили її саму і її кар’єру.
[помічниця] Якось вона сказала: «Я хочу померти.
Не хочу жити».
ТЕРЕЗА КОЛИШНЯ ПОМІЧНИЦЯ
А я їй: «Стоп. Що?»
Були моменти,
коли дивишся їй в очі, а в них порожнеча.
Суцільна темрява. Це було дуже страшно.
І ти думаєш: «Ну все, нахрін.
Треба покласти цьому край, ми їдемо додому».
Ми не раз з нею говорили й питали…
РАКЕЛЬ ПОДРУГА СЕЛЕНИ
…«Що з тобою таке?»
А вона відповідала: «Не знаю. Я не можу пояснити.
Якби ж ви могли залізти в мою голову».
Усе було так сумбурно, вона чула голоси.
І вони ставали дедалі голосніші.
Це спричинило психотичний зрив.
Селена Ґомес уже кілька тижнів переживає важкі часи.
Торік вона боролася з вовчаком, а пересадка нирки врятувала їй життя.
Через операцію
у вересні в неї сильно впав рівень лейкоцитів.
Суто медична проблема спричинила емоційний зрив.
[репортер 2] Вона намагалася вирвати крапельниці.
Усе настільки ускладнилося, що її повезли в психіатричну лікарню.
Ми дізналися про її психічний зрив через TMZ.
Мені звідти подзвонили й спитали…
МЕНДІ МАТИ СЕЛЕНИ
…чому моя дочка в лікарні з нервовим зривом.
Вона не підпускала мене до себе,
і я боялася, що вона помре.
[Стівенс] Якби хтось побачив те, що бачила я,
і стан, у якому вона була в психлікарні,
її б не впізнали.
Я була в розпачі,
бо психоз може тривати дні, тижні, місяці,
роки, а то й усе життя.
Ти тримаєшся, як можеш, і намагаєшся помогти лікуватися,
а найважче –
лягати спати й надіятися, що вона завтра прокинеться.
[Ґомес] Часто думки затьмарюють мій розум.
Мені боляче згадувати минуле.
Я хочу навчитися знову дихати.
Чи люблю я себе?
Як згадати, як це – дихати самостійно?
[глибоко дихає]
[Тіфі] Вона чудом вижила…
[тремтячим голосом] …але завжди лишається страх, що це повториться,
і від цього так боляче.
ЛАСКАВО ПРОСИМО ДОДОМУ Й ДО РІДНОГО ЛІЖКА
[Ґомес] Я дізналася, що в мене біполярний розлад.
Буду відверта:
я не хотіла в психлікарню.
Я туди не хотіла,
але й більше не хотіла бути в пастці власних думок.
Я думала, що життя скінчилося. Думала, що так буде вічно.
Тому я всім кажу, що в мене найкращі друзі й сім’я,
особливо мама й вітчим Браян.
Не треба було розмовляти з ними так, як я розмовляла,
і не треба було ставитися так, як я іноді ставилася. [шморгає]
Вони знають, що то була не я,
і коли я прокидалася на другий день, вони…
[затинаючись] Вони розповідали, що було, але вони… Вони пояснювали…
Казали: «Ми знаємо, це казала не ти,
і ми дуже хвилюємось, і… Просто знай, що ми тебе любимо.
Ми не бачимо ніякої різниці між тим, що було вчора й сьогодні».
Але коли я говорила з ними про це,
то знов і знов казала всі ті речі.
Я кажу: «Простіть мене».
Бо я згадую, що зробила,
і я була така жорстока.
Я й досі постійно їм кажу «дякую» і «простіть»,
і все, що я роблю…
А вони кажуть: «Коли ми дізналися діагноз,
усе стало ясно, Селено.
Ти в такому хорошому стані ще не була,
і ми радіємо, що бачимо це, й ми ніколи від тебе не відвернемося».
І вони не відверталися, хоча багато разів було б варто.
[затинаючись] Мені вже краще, але…
[зітхає] Не знаю.
Іноді я не можу це пояснити.
[грає на фортепіано]
-[фальшивить] -Ні.
Я заплуталася.
Коли я вперше виписалася,
я не знала, як житиму з таким діагнозом.
Ану ж це повториться?
Ану ж наступного разу я не вийду з лікарні?
Я мала більше дізнатися про хворобу.
І день за днем звикати до неї.
Малою я боялася грози.
Я росла в Техасі
і боялася, що блискавка й грім принесуть за собою торнадо.
А мама давала мені дитячі книжки,
у яких пояснювалося, що таке гроза, блискавка й грім,
і казала: «Що більше ти про них знаєш,
то менше вони тебе лякатимуть».
І вона мала рацію.
[маленька Ґомес] Я тебе люблю.
-Я тебе люблю. [цілує] -[гомін]
[Ґомес] Мама завжди мене вчила не боятися життя.
-У неї така мудра душа. -[Тіфі] Носик? Ударилася об двері?
[Ґомес] Вона була така молода, ще школярка,
але хапалася за будь-яку роботу.
[Тіфі] Доню.
Вона казала: «Таке в нас тепер життя, але я не спинюся.
Я не здамся. Я зроблю так, що ми житимемо краще».
[Тіфі] О, ще одне. «Робота вдома. 145$ на день.
Обробка пошти для місцевої компанії».
-Так. Це я зможу. -[лепече]
[Ґомес] Мама…
Мама мене народила, коли ще була школяркою.
[лепече]
Татку.
[Ґомес] Батьки розлучилися, коли мені було п’ять років.
Поки мама була на роботі, за мною доглядали бабуся з дідусем.
…пісню, яку ти співала про дідуся?
[співає, нерозбірливо]
[співає, лепече]
[маленька Ґомес] Привіт, татку.
[Ґомес] Не уявляю, який це був для тата тиск.
Бачу.
[Ґомес] Він багато про що шкодує
і постійно каже: «Вибач, доню. Просто я…
Я не знаю, як з тобою спілкуватися». [шморгає]
Та поруч з ним я почувалася
найкрасивішою у світі дівчинкою,
яка може будь-що і якої ніхто не вартий, і… [шморгає]
Мені його бракує…
але він це знає…
Сфотографуй її, а потім нас разом, добре?
-[Тіфі] Тоді стань отуди. -Чекай, зараз.
Я сфотографую.
[разом] Подружки навіки.
[Тіфі] Більше нічого не скажеш?
Зараз. [шепоче]
[Ґомес] Прісцилла – моя кузина,
мабуть, найближча у світі людина, крім мами.
Ми все робили разом.
[гомонять, сміються]
І донині вона для мене все. Моя кровинка.
Ми так туди й не повернулися.
-[Тіфі] Куди ми їдемо? -Не…
-У «Chicken Express» по чай. -[Тіфі] Добре.
[Косме] Якщо любиш роли, то в них є.
Ні, ми… Хочу солодкого чаю. [хихоче]
-[Ґомес] Візьмімо три. -[Косме] Три великих солодких чаї.
-Один з подвійним льодом. -[Ґомес] Будь ласка.
[чол.] Без проблем.
-Не перекрикуй мене. -Ти не сказала «будь ласка».
Я якраз збиралася.
[Ґомес] Щоразу, як я приїжджаю додому,
я завжди ходжу в місця, які пам’ятаю.
Бо не хочу втратити це в собі.
[дверний дзвінок]
[подруга] Ти сюди приходиш?
-[дверний дзвінок] -[жінка по домофону] Біп!
-[гомін] -Вітаю…
Якщо хочете увійти в будівлю, покажіть посвідчення водія.
-Посвідчення водія? -Так.
-Добре. -[подруга] На моє.
-Посвідчення всіх, хто з вами. -О.
[хихоче] У мене нема.
Ну нехай. [затинаючись] Я малою сюди ходила.
Мене звати Селена, не хотіла вас турбувати. Дякую.
-Нема за що. -На все добре.
На все добре.
[подруга] Вона має.
[жінка] Ви всі…
Ви всі маєте водійські посвідчення?
-Усі. -[подруга] І я маю.
-[Мінґус] Вона сюди ходила… -Я тут училась
-і хотіла… -[жін.] Ходімо.
[Мінґус] Ви тут викладаєте?
-Я секретарка. -О, ясно.
От тільки… Я офісний працівник.
[працівниці гомонять]
[Ґомес] Привіт.
Усі заспокойтеся.
Ви офісні помічниці? Скільки вам років?
[усі] Тринадцять років.
[Ґомес] Такі молодці. А знаєте, я тут вчилася?
-[усі] Так. -[Ґомес] Справді?
Я була закохана лише в Ділана Альварадо, е-е…
Семмі в початкових класах.
Ну добре. У початкових у Семмі Родріґеса.
-Потім у Ділана Альварадо, Кіта Мопіна… -Кіт.
А ще в Ілая.
Гм. Це не точно. Справді?
-Так. -Нехай.
А потім у Метью зі школи «Денні Джонса».
І все.
Ніхто з них не відповів мені взаємністю.
-Вони вже про це пожаліли. -Та я просто кажу. [хихоче]
[Косме] Я б сказала, що вона росла ізгоєм.
У школі вона була не дуже комунікабельна.
У неї було дві чи три подруги,
а от друзів-хлопців було мало. [хихоче]
Отам я брала собі їжу
і сідала отут, за довжезним столом.
-І зазвичай я сиділа одна. -[подруга] Ні.
[учні вітаються]
-Привіт. Я Селена. -[учениця] А я вас бачила.
Іноді ви думаєте, що чогось не можете,
та ніхто, крім вас самих, не має права вам таке казати.
А ви й далі займайтеся тим, чим хочете.
-Надихаючі слова. -Тож, е-е…
-Так? -Чудово.
-[учні аплодують] -Тож надеріть усім дупи… Ой, вибачте.
-[сміх, гомін] -Ви лишаєтеся після уроків.
Вітаю вас, учні школи «Денні Джонса».
З вами говорить Селена Ґомес.
Дякую, що дозволили мені зірвати вам уроки.
І невеличке нагадування: ваші вчителі не такі вже й погані.
Просто добре вчіться. [хихоче]
Обніміть його, а то він розплачеться.
-[учень 1] Можна автограф? -Він ваш шанувальник.
[учениця] О боже!
Радій.
-Я теж хочу. -[учень 2] Обніміть і мене.
[гомонять учні]
-[Ґомес] Отут… -[Мінґус] Не знаю, чесно.
…я виросла.
Тут я жила.
-[Мінґус] Отут? -[Ґомес] Так.
[Мінґус] Мабуть, там і досі є твої відбитки.
Отам…
Бідолашні сусіди, бо якийсь тип продавав отам наркотики,
а ми це бачили крізь вікна, бо нам не дозволяли виходити надвір.
-Шкода було сусідів… -[Косме] Так.
…бо він паркував тут свою стару машину
з багажником, і… [цокає]
-Ті ж самі двері. -О.
Вітаю.
-[чол.] Вітаю. [хихоче] -Вітаю, я Селена.
-Як ви? -Як поживаєте?
-[чоловік] Добре. Заходьте. -А можна?
-[чол.] Прошу. -Добре.
Боже мій.
У цій кімнаті
-я зчищала з риби луску. -[Мінґус] Зчищала луску.
[Ґомес] Так.
[Тіфі] Що він робить, Селено?
Пускає собі кров.
-А це моя спальня. -[чол.] Тут безлад.
А можна подивитися, чи лишилися на стіні в гардеробній мої записи?
О, їх нема.
-[Косме] Повитирали? -Так.
Я була закохана в Коула й Ділана Спраусів,
тому приходила сюди й писала всіляке.
-[Косме] Ні. -Дякую.
-Отут записи лишилися. -Справді?
Певно, ви були закохані в Коула.
-[Косме й чоловік хихочуть] -Боже! Та ну. [ахає]
Коул, прости, якщо колись це побачиш.
[Косме] Я сідала верхи…
-Крістіано? -Що?
Отут… Моя бабуся покаже тобі фото.
Вона мене фотографує. Я дивлюся в дзеркало.
Тоді я дізналася, що мене взяли в «Барні».
[Косме] Ти говорила телефоном.
Це фото було зроблено тут.
Усе таке красиве, Барні.
♪ Вона прийде… ♪
[Ґомес] Свою першу роботу я отримала в сім років.
Я цим пишалася, бо могла втекти від того життя й бути в Барні-Ленді,
просто гратися й сміятися.
Не знаю, я полюбила такі втечі.
А потім уже не могла зупинитися.
І от мені виповнилося 11 років, і я переїхала в Лос-Анджелес.
Я хотіла лише працювати. Я любила свою роботу.
Але, зрештою, після стількох років
у мене з’явилося відчуття, що все марно.
Чомусь я почувалася самотньою.
А коли я почала їздити в турне, стало ще гірше.
Після виписки з останнього лікувального центру
я зрозуміла, що мене радує спілкування.
Це Джойс.
Вона точно жива, Прісцилла?
[Косме] Так. Спитати в бабусі?
У неї був чудовий ляльковий будиночок, який я так сильно хотіла собі.
[Косме] Аж підклала їй на ґанок фекалії?
-Перестань. Це Чарлі підклав. -[сміється]
Над нею постійно знущалися.
Вітаю.
-Вітаю, я Селена. -Так?
Я приходила сюди, коли тут жила Джойс.
-Селена Ґомес? -Так.
Так.
Так. [сміється]
Вона тут?
Так. Вона… Заходьте.
-А можна? -Так.
Добре.
А у вас ще є…
-[Косме] Ляльковий будиночок? -Нікого не пускай.
-[Ґомес ахає] -[Джойс] Як ти?
-Боже мій. Вітаю. Не рухайтеся. -[чоловік Джойс] Дякую.
-[Джойс] Треба рухатися. -[Косме] Он будиночок.
Вітаю. Це… Це ж ляльковий будиночок! Не вставайте.
[Джойс] Я й не зможу, дитино.
-[Ґомес] І не треба. -Як тобі моя лисина?
Вам пасує.
Це я пережила, але цього року двічі ламала кісточку.
-Я не можу встати. -Ану дайте подивлюся.
Та що там дивитися?
Гм. Як прикро.
Я зламала палець на нозі.
А як твоє здоров’я?
[Ґомес] Моє здоров’я в нормі. Вовчак у стадії ремісії.
-Це добре. -І це мене тішить.
Два роки тому мені пересадили нирку,
і поки що все нормально.
-Добре. -Так,
-просто щодня приймаю ліки. -Вовчак схожий на розсіяний склероз.
Справді? Я не знала.
У них багато схожих симптомів. Це аутоімунне захворювання.
-Так? -Що ти про мене пам’ятаєш?
Я пам’ятаю… [зітхає] Пам’ятаю, коли ми приходили,
то ми з Чарлі хуліганили.
Так. [хихоче] Ось вам і щиросердне зізнання.
Так. І я прошу у вас вибачення за…
А ще щось пам’ятаєш?
Пам’ятаю. Ви пускали нас у дім,
пригощали печивом, я йшла отуди, і…
Я чекала, що ти скажеш про печиво.
-Я не забула. Ми гралися з будиночком. -Дама з печивом.
-По-моєму, він раніше стояв тут. -Так.
Правильно.
-[Джойс гомонить] -[Ґомес хихоче]
Боже. Джойс, я так любила з ним гратися.
-Рада була вас бачити. -[Джойс] Я щаслива, що ти…
Якось я попросила Деббі, щоб ти мене провідала.
-Я рада, що прийшла. -Таки прийшла.
-Угу. -Навіть просити не довелося.
Ні.
[Джойс] Ти теж хворієш.
[Ґомес] О, це пусте. Переживемо.
-Дуже тобі дякую. -Приємного вам дня.
-Я за вас молитимуся. -Добре, дякую.
[Косме] Бувайте.
-До побачення, Селено. -[Ґомес] Бувайте. Дуже вам дякую.
-[оператор] Дякую. -[Ґомес] Рада була зустрічі.
[оператор] Дякую вам.
[Джойс гомонить]
[Ґомес сміється] Добре.
[зітхає]
Коли я захворіла на вовчак, мені було дуже страшно.
А коли я одужала, я сказала:
«Я можу навідувати цих людей, бо сама через таке пройшла».
Привітики.
А потім мені пересадили нирку, й було чимало всього.
Після цього почалися проблеми з психічним здоров’ям,
і я сказала собі те саме: «Тепер я цих людей розумію».
-Нічого не буває просто так. -Ну все. До зустрічі.
[Ґомес] Селено, просто будь собою.
Перестань старатися.
Усім байдуже, що ти робиш.
Важливо те, хто я. І те, яка я.
Я вдячна за свою сім’ю.
Я вдячна за друзів.
Я вдячна за те, що я жива.
Я додам ще три абзаци, які я написала.
«Нам легшає, коли ми кажемо правду,
-тож я розкажу свою». -[Райт] Так.
«Я страждала морально та емоційно
і була не в змозі себе опанувати.
Здавалося, ніби мене враз охопили весь біль, тривога і страх,
і то був найстрашніший період у моєму житті.
У той день я дізналася, що в мене біполярний розлад».
[Райт] А може, не треба казати, що в тебе біполярний розлад?
Тобі 27 років,
і в тебе попереду ще все життя, щоб розповісти це світові,
хіба що ти рішуче настроєна розповісти про це зараз.
-Ясно. -Ніхто не проти.
Просто це буде у всіх на вустах.
І це означає, що… Що?
Певні люди, режисери чи ще хтось не схочуть зі мною працювати?
А хто сказав, що з ними захочу працювати я?
-[Маріно] Слушно. Як скажеш. -Думаю, я всім розкажу.
-[Маріно] Так. -Я розкажу. Хай буде.
-І крапка. -[Райт] Напишемо… Так.
[диктор] Селена Ґомес розповіла…
БОСТОН
-…про боротьбу… -[радіоведуча] Вона повідала
про свою боротьбу з депресією й нападами тривоги,
про лікування, яке, за її словами…
[стогне] Я маю 20 хвилин?
-[оператор] Нервуєшся? -[стогне] Мені щось зле.
[Райт] Нерви?
[Ґомес] Кажу вам, мені геть недобре.
-[подруга] Вона голодна? -[Ґомес] Дуже зле.
-[Райт] Що? -Що таке?
Чи нерви.
Схоже на це.
Що від нього?
-Від нього мене нудить. -Аж пече.
Так.
Привіт, Ракель.
[Стівенс] Привіт, Селено.
[Райт] Така краса, Ракель. Це на тобі сукня чи костюм?
[Стівенс] Ні. Така дивина…
[юрба аплодує]
[ведуча] Я з великою радістю вітаю тебе
на щорічній вечері психіатричної лікарні McLean.
Вітаю. Я дуже рада тут бути,
і мені трохи ніяково, тож вибачайте. [хихоче]
Так. Я працюю з семи років
і швидко навчилася вживатися в роль.
Я і працювала, і вчилася, і зустрічала з хлопцями
стільки, скільки себе пам’ятаю.
Моє життя було чудове, але глибоко всередині я страждала.
Торік мені було важко психічно й емоційно,
і я не могла себе опанувати.
Я звернулася по допомогу,
і лікарі змогли поставити мені чіткий діагноз.
Коли мені його озвучили,
я нарешті збагнула, чому стільки років
страждала від депресії й тривоги.
Тож я почала з цим боротися віч-на-віч,
бо в дитинстві мама мене вчила дивитися в обличчя страхам і незгодам.
Тепер я щасливіша й здоровіша,
а мої емоції й думки ще ніколи не були настільки під контролем.
-І це мене дуже тішить. Дякую. -[юрба аплодує]
[хихоче]
Так приємно це розповідати, бо все так, як я й кажу.
Я багато років вагалася, чи розповідати про це,
але дуже приємно, що цього разу все так, як я кажу.
Іноді мене лякають власні думки й почуття,
але це не робить мене якоюсь не такою.
І не робить мене слабкою.
І не применшує мене.
Це робить мене людиною.
Я теж так жила, й те, що ти привселюдно про це розповіла…
якби хтось не привернув до цього увагу,
нічого б не змінилося.
Кажу від щирого серця – твоя сміливість вражає,
і думаю, так ти рятуєш комусь життя. Я впевнена,
-тож дякую за те, що ти робиш. -Ого, надіюся, я роблю…
Надіюся, я роблю свій внесок.
Безперечно, дякую. Це така честь.
Це ви рятуєте життя, а я зроблю все, що в моїх силах,
-і дуже рада тут бути. -Дякую.
Уже те, що ти публічно розповіла про свої психічні проблеми,
-про депресію й тривогу… -Так.
Три роки тому в жовтні я ледь не покінчила з життям
і пам’ятаю лише… О, дякую. [хихоче]
[Ґомес] Моя відвертість помогла того вечора.
Я написала Джулії Майклз і Джастіну Трентеру
і сказала: «По-моєму, я готова поділитися, що мені сумно».
Ми за 45 хвилин написали пісню. Я так швидко пісень ще не писала.
Вона не просто про втрачене кохання. А про те, як я вчуся обирати себе.
Обирати жити.
[грає на фортепіано «Lose You to Love Me»]
І надіюся, що люди знайдуть у ній благодать і спокій.
♪ Ти обіцяв мені цілий світ І я на це купилася ♪
♪ Ти був для мене всім І тобі це подобалося ♪
-[плаче] Татку. -♪ Ти підпалив мій ліс ♪
♪ І дав йому згоріти У моєму хорі ти співав фальшиво ♪
♪ Бо він був не твій ♪
♪ Я бачила знаки, але нехтувала ними ♪
-[пісня триває] -Ця пісня
про цілковиту втрату себе.
♪ Ти спалив мої мрії ♪
І про шлях до того, щоб знов себе віднайти.
♪ Ти любив завдавати болю Усім, крім себе ♪
[гомонять репортери]
[репортерка] Ще кохаєш Джастіна?
[Ґомес] Усе було на видноті.
[папараці] Селено, прокоментуєш заручини Бібера?
[папараці 2] Що ти любиш у Бібері?
Можна мені сходити… по їжу? Можете не… Я йду по їжу.
Мене наче переслідували колишні стосунки, ніхто не хотів їх забути.
А потім я просто лишила їх у минулому.
І більше не боялася.
-Усім дякую. До зустрічі! -[член команди] Молодці.
-Знято. -Дякую.
[гомін]
Тут написано: «За прогнозами, Селена Ґомес
дебютує в топ-20 рейтингу Billboard Hot-100.
Селена й Адель – єдині за всю історію співачки,
-чиї пісні дебютували з проривом». -[Мінґус] Так.
-[Стівенс] Так. -Зараз заплачу.
[кричать шанувальники]
-Це твоя найпопулярніша пісня? -Так.
-Твій найбільший хіт, так? -[юрба радіє]
[Ґомес] Я хотіла бути якнайчесніша
і вважаю, що мені пощастило, бо я можу
дарувати людям радість.
Мені треба було пережити найтяжчий у моєму житті розрив,
щоб потім враз усе забути.
Я була спантеличена, але це мало статися.
Зрештою, це найкраще, що зі мною сталося.
[Дженік] То ти кажеш, що…
Ти не чув, що це найкраще, що зі мною сталося?
-[Дженік] Вибач. -Ти мене перебив.
-Більше не скажу. -[Дженік] Ну скажи.
Ні.
Добре. Що ти хотів спитати?
[Дженік] Це найкраще, що з тобою сталося?
[сміється]
Так, це найкраще, що зі мною сталося.
Коли ти хочеш випустити альбом?
-У січні. -[Дженік] Ясно, супер.
Тільки скажи, чи ти кудись їдеш,
-чи є якісь справи, чи… -Мені треба в Кенію і в Лондон.
-Добре. -[хихоче]
Це будуть цікаві пів року.
Ти цього року хочеш виступити на церемонії AMAs?
Так.
Добре.
-Якщо ти плануєш виступити… -Хочу.
-…треба починати готуватися. -Супер.
-Добре. -[зітхає] Живіт.
-[Морґенрот] Ти голодна? -Ні.
-[Морґенрот] Порядок? -Так, мабуть, це нерви.
Тут ще й прохолодно. Дати тобі светр?
-Мені жарко. -Справді? Добре.
-Тоді ти там, де треба. -Так.
-Тут як в Амазонці. -Тут наче в іглу.
Тут як в іглу.
-Ви мене вб’єте, але… -Почнімо заново.
-Ви мене вб’єте, але я вийду. -Добре.
-Мені щось… Так. Ой. -Ти в порядку? Вибач.
[Морґенрот] Певно, нервується через зустріч.
[член команди] Мм, мабуть.
-[член команди 2] Я теж. -Ясно.
[член команди 3] Так.
[Ґомес] Я понад два роки не виступала на сцені
і досі не знаю, чи готова до цього.
Але яка від пісні користь, якщо я боюся її співати?
Після виступу на AMAs я збиралася поїхати в Кенію.
Лікарі роками мене не пускали через пересадку нирки,
але вже можна летіти.
Ми з Ракель хотіли з’їздити до учнів початкових класів
і в коледж для дівчат.
Я помагала «WE Charity» збирати гроші на будівництво обох закладів у Кенії.
Я знала, що це ризиковано,
але це була єдина нагода перед виходом мого альбому.
[скрикує]
-Уже все. -Усе?
-Так, усе. Молодець. -[ахає]
-Добре. -[медсестра] Глибокий вдих і видих.
[медсестра хихоче]
[Стівенс] Ай! Привіт!
-[Ґомес] Зробила укол? -Так.
-Молодець. -Я лежу.
Болить?
Так, аж рука заніміла.
Ой боже.
-Тепер ти знаєш, через що я пройшла. -Знаю. Ти пройшла й не через таке.
Я хотіла сказати: «Ні, не знаєш».
[хихоче]
-Я все одно тобою пишаюся. -Дякую.
[реп.] Це буде довгоочікуване повернення Селени Ґомес на сцену AMA.
І її перший виступ…
ЗА ДЕНЬ ДО ВИСТУПУ
…за понад два роки
після розриву з Бібером і нетривалої перерви від шоубізнесу.
♪ Я бачила знаки, але нехтувала ними ♪
♪ Рожеві окуляри все спотворили ♪
♪ Ти підпалив мій… ♪
[стогне]
[тренерка] Висота звучання – це нерви.
Якщо спрацює м’язова пам’ять,
тобі не доведеться напружуватися, голос литиметься сам.
Довіряй собі.
А тепер заспівай щось інше, Селено.
-Заспіваю оцю. -Добре.
Давай.
-Голосніше! -Це не моя пісня.
Я навіть не пам’ятаю її всю.
Байдуже. Співай, скільки пам’ятаєш.
[Лорен Дейґл, Ґомес] ♪ Я борюся з голосами в голові ♪
♪ Які кажуть, що я ніщо ♪
Продовжуй!
♪ З кожним брехливим словом ♪
♪ Що я нічого не досягну ♪
[зітхає]
Поможи мені, Ісусе.
[гомонить юрба]
[лунає «Lose You To Love Me»]
♪ Ти обіцяв мені цілий світ І я на це купилася ♪
♪ Ти був для мене всім І тобі це подобалося ♪
♪ Ти підпалив мій ліс ♪
♪ І дав йому згоріти У моєму хорі ти співав фальшиво ♪
♪ Бо він був не твій ♪
[реп. 1] У Селени Ґомес сталася панічна атака перед…
[реп. 2] Вона фальшивила…
[реп.] Ґомес не вчилася співати
після десятирічної кар’єри й заробляє мільйони.
[реп. 3] …за чотири роки. Але тривога не зникає.
Вона навіть каже, що вовчак посилює напади тривоги.
[Тіфі] Привіт. Вона прокинулася.
-[Стівенс] Привіт. -[Ґомес] Привіт.
[Стівенс] О. Як ти тут?
[подруга] Привіт, Вінні. [цілує]
Я принесла тобі суп і… [нерозбірливо]
і шинку з сиром.
[Мінґус] Алін питала, коли в тебе буде промотур у Лондоні, після Кенії,
ти будеш там три дні.
І питала, чи ти можеш… чи ти хочеш день побути в Парижі, а потім додому.
-Ти поїдеш зі мною, Ракель? -[Стівенс] Так.
Добре.
[Мінґус] Так? Це не буде занадто?
Мм, ні, але я не хочу спішити.
Я кілька років не робила промотурів.
Я їх ненавиджу.
[Стівенс] Думаю, буде чудово,
бо ти з нетерпінням чекаєш виходу альбому…
-[Ґомес] Мм. -…і ти вірна собі.
Я більше не хочу про роботу.
-[Стівенс] Добре. -Подивімося фільм.
Мені потрібна перерва.
[подруга] Від усього?
Мм, ні. У мене багато роботи.
Гантере, може, прогуляєшся й зайдеш перший…
[Дженік] Знаю, ти не перевіряєш свій розклад, але ти їдеш в Африку.
Так, спершу я поїду в Кенію,
а потім у промотур у Лондон і Париж.
Ясно. Ти встигаєш усе зробити
-до наступного місяця? -Так.
Я спокійна.
[Дженік] Потім будуть відеокліп, піар-кампанія, пісня.
Угу.
-[жінка] Ноутбуків нема? -Ні. Роззуватися?
-[жінка] Так. -Так.
Полетіли. У-у!
МАСАЇ-МАРА, КЕНІЯ
-У-у! -Дякую.
Вітаємо.
-Ми кажемо, що це благословення. -Що?
Коли йде дощ, ми кажемо, що це благословення.
-Благословення? -Так.
Коли тут іде дощ, це вважається благословенням.
-[Стівенс] О, чудово. -У! Ой! [хихоче]
[гід] Нате. Надіньте оце. А ви з камерою не намокнете?
-Порядок. -[гід] Усе нормально?
-Усім привіт. -[учениця] Вітаю.
-Вітаю. Як тебе звати? -Анісія.
-Анісія? А я Селена, дуже приємно. -Так.
Привіт. Мене звати Селена. Я приїхала з «WE Charity»
і хочу відзначити ваше прагнення здобувати освіту.
Я дуже рада тут бути.
[Анісія] А до якого ви довчилися класу? Дванадцятий клас закінчили?
-Я пішла з восьмого класу… -Угу.
…а з дев’ятого по дванадцятий вчилася на знімальному майданчику.
По п’ять годин, а потім працювала.
Мм. Ого.
Було цікаво.
Навчатися вдома за комп’ютером. Це хоч і не в класі…
[учениця] Ого.
…але мені подобалося. Я так змогла.
[Анісія] Торік у нас була талант-група,
і ми співали вашу пісню. Оцю…
♪ Хто сказав, що ти не ідеальна ♪
-[сміється] -[Ґомес] О, моя пісня!
-Моя чи не найулюбленіша. -[учениця] ♪ Хто сказав ♪
[усі] ♪ Хто сказав, що ти не ідеальна? Хто сказав, що ти цього не варта? ♪
♪ Хто сказав, що боляче лише тобі? ♪
[Ґомес] У школі я була сором’язлива,
тому зазвичай тусила з двома подругами.
Моя двоюрідна сестра була капітаном команди підтримки,
тому мене ніхто не ображав.
Двоюрідна сестра все тримала під контролем. Е-е…
[Стівенс] Ясно.
Я виросла в сім’ї з вісьмома дітьми. У батьків восьмеро дітей.
Мама сказала, що вони хочуть видати мене заміж,
але якось вони сказали:
«Оскільки ти вчишся у школі й отримуєш стипендію,
наша допомога не потрібна».
Вони не платять за школу
і сказали, що не віддадуть мене заміж.
-[Стівенс] Дуже цікаво. -Ви вірите в кохання?
[учениця хихоче] У кохання?
Ви вірите в кохання?
[учениці сміються]
-Так, ви любите одна одну. -[учениці] Так.
[хихоче] Кохання – це справжній подарунок.
-[учениця] Так. -[Стівенс] Так.
Ви мрієте про кохання чи думаєте лише…
-лише про навчання… -[Анісія] Я…
-…а кохання потім. Так? -[Анісія] Так.
Мати хлопця чи щось таке.
Я буду зустрічатися з хлопцями, коли закінчу школу.
[цокає язиком] Молодець.
Бо я не хочу розсіювати увагу.
Хочу спершу зосередитися на навчанні.
Коли ми будуємо дім,
ми ж не починаємо з даху.
-Ми починаємо з фундаменту. -[гомін]
У мене його ще нема,
тож я спершу закінчу школу…
а потім можна буде подумати про кохання.
[Стівенс хихоче] Гарно сказано.
Дуже добре сказано.
[говорять мовою суахілі]
[Стівенс] Мм.
[говорять мовою суахілі]
-Моє ім’я? Селена. -Селена?
-Так. -Селена.
-А вас як звати? -Даяна.
-Даяна? -Мм.
-Красиве ім’я. -[хихоче] Мм.
[Стівенс] Ракель.
-О, так. Вона каже, що в неї є син. -О! Невже? Він уже дорослий. Ясно.
А він би мене вподобав?
Скільки йому років?
-[жінка] Йому 20 років, майже 21. -[Стівенс] Ясно!
-[Ґомес] Годиться. -Він більше підходить
Селені. Нам обом по 27 років. Селена любить хлопців, молодших за себе.
О боже. Що? Ракель.
Любила. Раніше.
Я переживаю, що вовчак повертається.
-Відкриєш пляшку? -[Стівенс] Мм.
Руки й досі слабкі.
[Стівенс] Тремтять?
Ні, болять.
-Коли роблю отак, то болить. -[Стівенс] Чому?
Не знаю. Я сходила до лікаря. Він сказав, що набряків нема.
Сказав, що єдиний спосіб з’ясувати причину – зробити…
-Дякую. -Мм.
-Треба зробити КТ чи МРТ. -А, так.
-Мабуть, приїду й зроблю. -Угу.
Я Бетті Чеп і вчуся тут на медсестру.
Коли міряєте артеріальний тиск, який середній…
[Чеп]Медсестри завжди поряд,
коли комусь зле, і підтримують людей.
По-моєму, це найкраще, що я можу зробити в житті.
Тато був для мене взірцем.
І він навчив мене, що…
Що треба бути до людей співчутливою
і віддавати більше, ніж отримуєш.
Так.
Я вірю в Бога.
Я завжди собі повторюю: хай що про мене думають люди
і хай які в Бога на мене плани,
це те, чого я досягну в житті. Так.
-Неймовірно. -Так.
-Я теж вірю в Бога. -Ого.
[Чеп] Я народилася в сім’ї з середнім достатком.
Але, на жаль, коли я була в десятому класі,
тато загинув у ДТП.
Мама була не в змозі оплатити навчання в школі й гуртожиток.
Тому я шість років просиділа вдома.
Збирала хмиз, приносила воду й поралася по дому.
Ті шість років були нестерпні,
бо я почувалася тягарем для мами і для всіх інших.
Я занепала духом і втратила надію.
Я пішла на річку й подумала…
«Краще я втоплюся в цій річці.
І все скінчиться, і я…
Я більше не побачу маминих страждань,
не побачу сестер і братів…
Просто покінчу з усім цим».
Я просиділа деякий час на березі й подумала…
«Якщо я зараз втоплюся – а я ж найстарша дитина в сім’ї…
яким я буду для братів і сестер прикладом?»
-Ого. -Тому я себе опанувала,
набрала води й пішла додому.
А через два тижні…
мене покликали на співбесіду сюди, в WE College.
-Ого. -[Чеп] Це диво.
І подивіться на мене тепер. Я взірець для решти дівчат.
[обидві] Так і є.
Іноді мене кличуть розповісти мою історію дівчатам…
і зазвичай я їм кажу: «Навіть якщо ви змушені робити те, що й завжди…
продовжуйте це робити, й диво не забариться».
-Так. -[Чеп] Так.
Потрібна неабияка мужність, щоб думати про самогубство
і зрозуміти, що не варто цього робити.
-Так. -[Ґомес] А ти ж сама-одна.
Мені це знайомо. Коли ти розповідала,
мені знайомий стан, коли хочеться щось
-собі заподіяти. -[Чеп] Так.
Я рада нашому знайомству. [хихоче]
І для мене честь з вами познайомитися. [хихоче]
[хихоче, шморгає]
[удар грому]
[крики]
О. Ракель! Іди сюди.
[кричить]
[Ґомес] Я ставлю собі за мету…
я мрію про це вже сім років –
-створити законопроєкт… -Так. Ого.
…про обов’язкові уроки терапії
від початкових до старших класів.
Знаєте, маленьких дітей питають у садочках,
що вони почувають,
а вони показують усміхнений чи сумний смайлик і вчаться розрізняти емоції.
І це чудово, але чом би ще й не розмовляти про емоції?
-Емоції стають складніші… -Так.
-…і буває важко ними керувати. -Угу.
-[ведучий] А можна дивне запитання? -[Ґомес] Так.
КРЕЙҐ ЗАСНОВНИК «WE CHARITY»
-Що тебе стримує? -Ти ж готова.
Стримує, що я не зможу. Що я на таке не здатна.
[жінка] Мм.
Що я не досить у цьому обізнана.
[жінка] Мм.
Не знаю. Я росла з цим відчуттям.
-[жінка] Мм. Так. -[Ґомес] Мм.
Але саме завдяки цьому
ти добре розумієш інших.
І саме тому цей законопроєкт маєш створити ти.
[Ґомес] Якщо чесно, я ніколи не почувалася в чомусь впевненою.
Навіть коли я стою перед юрбою на сцені,
я знайду одну людину, якій я не подобаюся, й повірю їй.
А я хочу вірити в себе.
Люди, яких я зустріла в Кенії, такі щедрі.
Я хочу відчути, що я заслуговую бути тут з ними.
[дзвенить дзвіночок]
[Стівенс] Ми ще поговоримо.
-Про що? -Про все це.
-Про що? А, знаю. [шморгає] -Я знаю, тобі сумно.
Треба що три місяці кудись їздити.
Будемо щокварталу планувати поїздки.
І треба поговорити, чому не любиш бувати вдома,
чому не хочеш вмикати телефон. Так…
Так не повинно бути.
Розумієш, про що я? Про те, чого ти можеш досягти в житті
і від чого не боятимешся вмикати телефон,
і з радістю йтимеш додому, і не ненавидітимеш свою роботу.
-Розумієш, про що я? -Мм.
Ти можеш зробити щось таке, що поможе
тобі це подолати.
Не обов’язково постійно жити в такому стані.
У певному сенсі це втеча від реальності. Розумієш? Це наче…
Чи реальність – оце?
Це не реальність. Це їхня реальність. Це…
Це може бути твоєю реальністю кілька разів на рік.
Можеш приїжджати сюди на тиждень і чимось помагати,
але це не твоя реальність.
♪ Я хочу лишитися тут назавжди ♪
♪ Я не хочу заплющувати очі ♪
ХОР ХЛОПЧИКІВ-КЕНІЙЦІВ
♪ Я хочу лишитися тут назавжди ♪
♪ Я не хочу заплющувати очі ♪
♪ Я хочу лишитися тут назавжди ♪
♪ Я не хочу заплющувати очі ♪
♪ Я хочу лишитися тут назавжди ♪
♪ Я не хочу заплющувати очі ♪
[радіють]
ЛОНДОН
[гомін]
[сигнал машини]
-[Ґомес] Хто це? -[член команди] Папараці.
[Кешіш’ян] Боже. Там повно папараці.
[члени команди] Так, чимало.
Тут дуже шумно, Кріс.
[Кріс] Знаю.
У мене культурний шок.
[Кріс] Розумію.
-[Мінґус] Селена. Доброго ранку. -Мм.
[Ґомес] Привіт.
Уже сьома ранку. Через пів години прийдуть візажисти і стилісти.
[Стівенс] Селлі.
Ох, мені наснився кошмар.
У Кенії мені снилося лише хороше.
-[подруга] А потім… -У Кенії кошмарів не було.
[Ґомес] Що я говорила?
Я розчула небагато, бо ти бурмотіла,
але одне розчула. Ти сказала: «Я всім взяла кави!»
-А я така: «Ого!» -Вона таке сказала?
[подруга сміється] А вона мені…
[Стівенс] Твоя робота
дає тобі змогу отак подорожувати
-і робити свій внесок, розумієш? -Мм.
Тож навіть якщо твоя робота важка, вона…
Замовиш тайські страви?
[Стівенс] Хочеш тайських страв о 07:00?
-Так. -Добре, замовлю.
У нас у студії єдина й неповторна королева…
-О. -…Селена Ґомес!
[радісні крики]
-[ведучий] Виходить альбом. -Так.
Ти брала перерву.
Що ти робила під час цієї перерви?
Під час неї було дещо особисте й нелегке,
і мені це було необхідно перед виходом альбому.
Усім привіт. Я Селена Ґомес
і відповідаю на питання з інтернету.
«Селена Ґомес їсть печиво виделкою».
Цікаві питання. Я роблю для світу щось дуже визначне.
Яке це за сьогодні інтерв’ю?
Четверте.
[Ґрін, Маскелл] Четверте?
-[гомін] -[Барр] Селено, від твого синглу
хочеться плакати, обняти тебе,
загорнути в ковдру й говорити про хлопців.
Пісня якраз про те, що насправді
не треба сидіти й говорити про хлопців.
[папараці] Селено, для фанатів!
Привіт, я Селена Ґомес і граю в емодзі-гру.
Ти маєш дивні вподобання в їжі?
Попкорн з розсолом.
[інтерв’юер] Улюблений колір.
Мій улюблений колір – червоний.
«Чаклуни з Вейверлі».
-[Ґомес сміється] -Стоп.
Опишіть одним словом діджея.
«Marshmello».
-Пухнастик. -Добре. Це все. Дякую.
-[оператор] Дякую. -Дякую.
Ой. Добре, вибачте.
[зітхає]
[член команди] Дивні якісь питання.
[член команди хихоче]
Згаяла час та й годі.
Що в мене за планом?
[подруга] Треба вставати, через 10 хвилин тебе почнуть збирати.
Вибач, я ще сонна. Що мені робити?
-[сковтує, сміється] -[пирхає]
Стан, який буває під час джетлагу,
буває тільки після перельоту.
-[перукарка] А що це? -[Маріно] Це купа всього.
-[перукарка] Це й не втома. -[Маріно] Знаю.
[перукарка] Ти наче в іншому світі.
-[Маріно] Як у космосі. -[перукарка] Так.
[жінка] Встромляй.
[пікання]
[виють сирени]
Це по мене.
[члени команди сміються]
[Стівенс] У день прильоту ми йдемо на день народження Марісси. Пам’ятаєш?
[Ґомес] У день прильоту? Ні. Я робитиму своє.
Я не піду. Мені ж на другий день… знімати кліп.
Клас.
-Це чимало всього. -Буде весело.
Я не сумніваюся, але ми ще кілька днів будемо ніякі.
Так. Я просто подумала, що ти захочеш піти,
-але… Мм. -Я б пішла,
-але тоді в мене буде один вихідний. -Добре.
Думаєш, я скаржуся на свою роботу?
Так. Принаймні схоже. [прокашлюється]
Зовсім ні. Ракель, я кажу, що мені треба відпочити.
-Це ж не щось погане. Авжеж, я… -[прокашл.] Авжеж, не погане.
Важливо не що ти сказала, а як.
Я не скаржилася на роботу,
а сказала, що добре було б відіспатися.
[прокашлюється]
[Ґомес зітхає]
-Ти вважаєш, що я невдячна за… -Ні, я не вважаю тебе невдячною.
Просто мені здається, що ці кілька днів ти трохи сама не своя,
і хочу з’ясувати причину.
У нас був цікавенний тиждень в Африці…
Знаю.
Я ще не прокинулася.
Ти чула, як я всім сказала, в якому я захваті від Лондона.
Що ще ти від мене хочеш?
Нічого.
[прокашлюється]
Я спитала, чи все нормально, бо ти якась пригнічена.
Мені тут цікаво.
От і добре. Рада, що тобі цікаво.
Мені так не здалося, тому я в тебе і спитала.
-Ну все, набридло. -[кашляє]
Мм.
[жує, кашляє]
[гомонять шанувальники]
Ух.
-Вітаю. -[гомін]
[інтерв’юер] Про новий альбом. На що б ти хотіла, щоб фанати
звернули в ньому увагу?
Я відчула, що пора мені повідати свою історію,
поки вона ще актуальна.
Відчула, що те, що лягло в основу «Lose You to Love Me»,
має стати піснею.
Вона про те, що ви не самотні,
що самотнім бути так тяжко,
і що це можна побороти, лише відпустивши ситуацію.
Ти співачка й акторка, працювала в кіноіндустрії й у сфері моди.
Ти хотіла б спробувати себе ще в чомусь?
-У майбутньому. -Е-е,
я ще трохи побуду в цьому.
Але, зрештою, коли моя кар’єра піде на спад,
я, мабуть, присвячу більшу частину життя благодійності.
-Добре. Мене влаштовує. -Так.
-[пирхає] Ого. Дякую. -[сміється]
-Я це ціную. -[сміється] Дуже вам дякую.
Видно, що слухали дуже уважно.
Усе, закінчили?
-[чоловік] Так. -[член команди] Дістало.
Можна я сяду?
Аякже.
-Сідай. -[член команди] Закінчили.
[стил.] Перевдягнемо тебе.
-Найтупіше інтерв’ю в моєму житті. -Що сталося?
Остогидло. Я більше не можу. Це так тупо.
Через такі інтерв’ю я почуваюся нікчемою.
-[стогне] -Так.
Вона ставила цікаві запитання,
але геть не слухала моїх відповідей.
Я більше так не хочу.
Я почуваюся товаром.
[зітхає] Боже.
-Це мене розізлило. -[член команди] Так.
А знаєте, я почувалася, як тоді, коли працювала в Disney.
[член команди] Це тригер.
Не зна… Я роками намагалася позбутися того образу.
Я схожа на чаклунку
в такому вбранні… знов з чарівною паличкою.
-Пусте. Нехай. -[Кешіш’ян] Ти це зробила.
-Більше вже не треба. -Так.
[гомонять шанувальники]
Привіт.
[радісні крики]
[кричать шанувальники] Селена!
-Привіт, Селено. Як життя? -Селена!
[гомін]
[кричать шанувальники] Селена!
О, я йду туди.
[фан. 1] Ти красива. Дякую.
-[плаче] -Як ти? Не плач.
-[плаче] -Усе добре. Не плач.
-Усе… Надіюся, це сльози щастя? -Так.
От і добре.
-А можна фото? -Так. Зробімо фото.
[фан. 2] Селено, фото!
[тривають радісні крики]
-[охоронець] Усе добре? -Я в порядку.
[зітхає]
[крекче]
[Стівенс] Вип’єш ранкові ліки?
Мм.
[Стівенс] Я знаю, що ти скажеш, але… треба.
-[гомонять папараці] -[папараці] Доброго ранку, Селено!
[клацають фотоапарати]
[глибоко дихає]
[беззвучно, нерозбірливо]
Прикріпіть мікрофон під кофтиною чи зверху.
[працівник Capital FM] Знаєте, що робити?
-Ні. Так я краще працюю. -[сміється]
[хихоче] Ми залишимо вас саму в кімнаті.
Перед дзеркалом. Це розмова з самою собою.
-Ясно. -Ви чутимете
з отого динаміка, що треба робити.
-Добре. -А далі – імпровізація.
-Добре. -Чудово.
[працівниця Capital FM] Вітаю, Селено. Відкрийте, будь ласка, перший конверт.
«Пісня, яка нагадує мені про закоханість».
[цокає язиком] Не знаю, чи є така.
[хихоче]
Конверт номер два, будь ласка.
[прокашлюється]
«Що я бачу, коли дивлюся в дзеркало?»
Чому питання такі відверті?
[цокає язиком] Я…
[зітхає] Я бачу…
Я ще так і не зрозуміла, що я там бачу.
Хороші запитання.
Твоя найбільша мрія.
Найбільше я мрію, що зможу рятувати життя…
людям за допомогою…
[зітхає] …за допомогою чогось такого,
як пісня, музика чи я сама, просто говорячи про негаразди,
випробування і страждання, які я пережила.
Що я буду голосом для тих, хто не розуміє, що з ними діється
чи що вони відчувають.
Надіюся, так і буде. [хихоче]
Дивовижно. Дуже дякую.
[Ґомес] Ця дівчина змучена тривогою
і не може поворухнутися, коли дивиться в дзеркало.
Коли всі дивляться, вона всміхається, та коли вона сама, вона плаче.
Вона ховається, бо боїться показати себе.
Мій світ такий порожній.
Мій світ такий великий і холодний.
Я прагну радості й надії.
Чистого повітря, яким я нарешті зможу дихати.
Як було, вже не буде.
Чому всі у футболках з написом «rare»?
[Феллон] Вийшов альбом «Rare». «Rolling Stone» у захваті.
У «Billboard» ти тріумфаторка.
«Variety» пише, що «Rare» – чи не найкращий попальбом
-за останній час. -[дикт.] Це Селенин
третій студійний альбом і перший за чотири роки.
Співачка каже: «Цим альбомом я наразі пишаюся найбільше».
[Ґомес] Кенія була як сон.
Коли я з цікавості спитала про хлопців,
усі сказали: «Ні, ні».
-[хихоче] -«Ми просто…»
Вони почали хихотіти і сказали: «Ми хочемо робити своє,
а кохання прийде потім». А я думаю: «Класно».
-[сміється] -Прикольно.
Ті дівчата були впевненіші в собі, ніж була я, і було приємно це бачити.
Іноді… я буваю…
Я себе накручую,
і виникає відчуття, що в якихось аспектах життя
я не віддаю, а це не… І через це я…
Через це буває так погано.
Я ніби тільки беру й беру, а люди повинні дати мені оце
й оце,
хоч насправді я не така.
Тепер я хочу подорожувати що три місяці.
Я вечеряю з Алін і Заком,
і ми поговоримо
-про цілі. -[Кешіш’ян] Так.
Поговорімо трохи про твою поїздку й про організацію WE.
-Може, ти почнеш? -[Ґомес] Мм.
Поділися своїми думками.
Я хотіла б скласти навчальну програму,
за якою вчилися б у школах.
Мені є що розказати про зв’язок зі своїми емоціями
і про важливість цього.
Ти у великій біді,
-якщо цього не розумієш. -А ще…
Ти не маєш співчуття й емпатії.
-Так. -І не вмієш
ладнати з людьми, бо не знаєш як.
І ти хочеш бути до цього причетна.
-Це для мене… -Ти хочеш цим займатися.
Дуже-дуже важливо.
[радіоведуча] Почнемо випуск з новин про смертоносний вірус,
який, за словами органів охорони здоров’я, може вбити тисячі
чи навіть мільйони людей.
Сьогодні вранці в США підтвердили другий випадок.
Це новий штам так званого коронавірусу.
[ведучий] Найбільші міста країни
тепер схожі на міста-привиди.
[ведуча] За одну ніч наше звичне життя
поставили на паузу.
Американці намагаються пристосуватися до «нової норми».
[вед. 2] Інфраструктура – від приватних гігантів,
як Microsoft до Міністерства енергетики
і навіть Міністерства фінансів, – дуже постраждала.
-Законодавці вимагають відповідей… -Селено,
поміряємо тобі артеріальний тиск.
[Стівенс] Привіт, Вінні.
[ведуча] Вітаю й дякую, що ви з нами.
Починаємо з екстрених новин про «WE Charity».
Організація опинилася в центрі розслідування діяльності
прем’єр-міністра Джастіна Трюдо.
«WE Charity» припиняє свою роботу в Канаді.
Проблеми почалися після того, як Ліберальний уряд
без тендера присудив організації багатомільйонний контракт на…
[Ґомес] Звинувачення проти «WE Charity»
унеможливили мою дальшу роботу з ними.
[стогне]
[Кілбурґер] Найважливіше…
[Ґомес] Це розбивало мені серце, бо я бачила їхні добрі наміри
і дівчат у Кенії, життя яких змінилося.
А тепер усе так заплуталося.
[Кілбурґер] Ми створили організацію в 1995 році,
ще підлітками, у батьківських підвалах у Торнгіллі,
-і сьогодні нам 25 років… -Не можу слухати. Я розчарована.
[Ґомес] Я була в розпачі.
І сердилася.
Пандемія Covid-19 розлучила нас з друзями й рідними.
І здавалося, ніби в мене забрали ще й мету, яку я знайшла в Кенії.
І от коли мені здавалося, що гірше вже не буде,
стало ще гірше.
[плаче] Не знаю. [шморгає]
Мій вовчак.
[оператор] Десь болить?
-[плаче] -Іди обніму. Мені жаль.
-Порядок. -[оператор] Люблю тебе.
[плаче] І я тебе.
[оператор] Це минеться.
Лікарі розберуться. Тобі полегшає.
[подруга] Коли ти дізналася про вовчак,
було так само?
[плаче] Так, але я була молодша.
У мене давно вже такого не було. [плаче]
-Боже. -Воно болить
уже зранку, коли я прокидаюся. [шморгає]
Я зразу починаю плакати, бо болить.
-[подруга] Так. -Болить геть усюди. [шморгає]
Мені сняться кошмари про минуле. [шморгає]
Я думаю, що моє минуле й помилки… [шморгає] …вганяють мене…
в депресію.
Я працюю все життя, ще змалечку,
і єдине, чого я хочу, – це сім’я. [шморгає]
Я хочу бути мамою.
Я сказала Ракель, що іноді хочу все покинути
і жити щасливим, нормальним життям, як усі інші. [шморгає]
А вона сказала: «Мені здається, що Бог дав тобі сил
не кидати, не опускати рук». [шморгає]
Я не хочу бути суперпопулярною.
Не хочу такого.
Але знаю – якщо вже я відома, я маю використати це на благо.
Я наче застрягла, а хочу рухатися вперед. [шморгає]
Вітаю.
[Доктор Воллес] Вітаю, це доктор Воллес.
Я дзвоню повідомити вам результати аналізів.
У вас позитивний ревматоїдний фактор,
а це означає, що у вас вовчак і ревматоїдний артрит.
Ми можемо виписати вам ще одну дозу ритуксану, яка, ймовірно, –
при вашій швидкості засвоєння –
десь на рік позбавить вас болю в суглобах.
Добре.
-[Д-р Воллес] Гаразд. -На все добре.
-Бувайте. -[Д-р Воллес] Бувайте.
[шморгає]
[член команди] Принаймні це щось прояснило.
Мені завжди краще, коли є відповіді,
але того разу ритуксан дався мені важко, проте я…
[член команди] А що це?
Ритуксан — це ліки, які вводять через крапельницю,
і процес триває десь чотири-п’ять годин.
[затинаючись] Спершу буває тяжко, але це нічого.
[медсестра] Отак.
Мені дали заспокійливе, бо я не можу сидіти й нічого не робити.
Бабуся не захотіла прийти, бо вона…
бо вона раз бачила мене в такому стані.
[Мінґус] Не бери в рот.
[випльовує]
[Ґомес] Нащо я тут?
Чому я жива?
[Мінґус] Глянь на неї. Дюймовочка-балерина.
[Ґомес] Не просто ж так.
[Мінґус] Перше купання. Він як те щуреня.
-[скрикує] -[сміється]
[Мінґус] А тепер твоя черга.
-Заткнися. [сміється] -[сміх]
Я люблю своїх друзів, свою сім’ю. Думаю, я чудова дочка.
І чудова подруга. І це для мене дуже важливо.
-Що це таке? -[сміх]
Та, вочевидь, я й досі жива, щоб зробити все, що можу,
щоб помагати іншим.
Я СЕБЕ НЕНАВИДІЛА, ТА ДОЗВОЛИЛА СОБІ СИДІТИ…
Серцем я й досі в Кенії,
але іноді в мене там виникало чуття вини.
Не знаю, це бісить.
Я ж з’їздила туди, відзняла матеріал, прожила все це.
Але це так важко, бо я почуваюся егоїсткою.
Поїздка була чудова. І чи відчуваю я, що вона була корисна? Так.
Але чи відчуваю я, що зробила достатньо? Ні.
Поговорити з кимось у Кенії про психічне здоров’я –
це… [затинаючись] …прекрасно.
Не знаю…
Не знаю, чи було в мене таке:
«О, я туди з’їздила, я така хороша людина».
Мені скоріше здається, що для мене це лише початок.
Усім привіт. Я Селена Ґомес.
У Всесвітній день психічного здоров’я я запросила доктора Мурті –
головного військового лікаря – поговорити зі мною про самотність
і про те, як людям подбати про своє психічне здоров’я.
Дякую за запрошення, Селено. Я тішуся,
що ми порушили цю тему.
Ситуація була доволі важка ще до початку пандемії COVID-19
через високу статистику самотності, депресії і тривожності,
і я маю побоювання, що багатьом людям стало ще гірше.
Як розпізнати самотність у собі й в інших?
І чи симптоми самотності – це лише коли ти сам-один?
[Доктор Мурті] Так зразу й не скажеш.
Глибоко самотнім можна почуватися навіть у юрбі.
Саме тому у світі повно людей,
які, на перший погляд, здаються успішними.
Вони знамениті, багаті, впливові.
Але насправді важлива якість спілкування з іншими людьми.
-Угу. -Коли ми спілкуємося
з тими, з ким не можемо бути самими собою,
це віддаляє нас від людей.
Так.
І, виявляється, служіння – чи не найкраща протиотрута
від самотності.
Через служіння можна побачити, що нам є чим
поділитися зі світом,
і для цього не обов’язково працювати в їдальні.
Можна ж просто уважно когось вислухати.
Ми можемо поділитися чимось надважливим.
Угу. Правильно.
Селено, віднайти справжнього себе
і мати тісний зв’язок з людьми, які поруч,
не означає, що треба стати кимось,
ким ми не є.
Це означає стати тими, ким ми є за своєю суттю,
-розкрити найкраще в собі… -Ого.
…і пізнати свою сутність і призначення
через дарування і приймання любові.
Я вражена. Неймовірні слова.
Ходімо.
Підеш зі мною? Ні?
«Закінчіть речення.
Незнайомі люди описали б мене як… і тільки я знаю, що я…»
Незнайомі люди описали б тебе як приємну безтурботну американку.
І вони б здивувалися,
бо тільки ти знаєш, яка ти складна особистість.
У тобі багато різних граней.
І багато різних сторін.
О.
-Вибач. -А ти що скажеш, Ешлі?
По-моєму, чудова відповідь.
[цокає язиком] Далі.
«Ви вірите, що у всіх є покликання? Якщо так, як думаєте, ви знайшли своє?»
Так, я вірю, що у всіх є своє покликання.
Кожен знає своє покликання, але не кожен обирає йому слідувати.
Згодна.
Як це?
Я вважаю, що кожен знає, що його надихає,
що надає життю сенс й що робить щасливим.
Але не кожен це для себе обирає.
Так, мабуть, це самосаботаж.
Саме так.
Думаю, бути нормальною
-чи коли в житті нема хаосу… -Точно.
…це незвично, бо, як подумати,
твоє життя так довго, чи не змалечку,
було суцільним хаосом.
-Правда? -Так.
Тож у цьому є сенс, бо так зручніше.
-Так, аж не віриться. Це паршиво. -Так.
Але ти це розумієш, і це добре. Ти знаєш, що тебе надихає,
-робить щасливою. -[Кук] Ти розумна.
А що не робить.
О. Я тебе люблю.
Вона спокійніша, так?
Манюня. Зазвичай вона робить отак.
-[сміється] -[крекче]
Я бачу тебе, а ти бачиш мене.
Це тому, що я схожа на твою маму.
[ахає] Гляньте на мою маму.
[подруга] Ой боже.
Я схожа на маму?
Так.
-Що? -[Ґомес] О, чубчик.
А ось вона виходить заміж за мого вітчима Браяна.
-Він чудовий вітчим. -[Мінґус] О.
-Які гарні. Красива пара. -[Косме] О. Такі милі.
-Селена. Привіт. -Привіт.
-Як поживаєш? -[подруга] Добре, а ти?
Я нормально.
Вони не кусаються.
Гей. [цокає]
Це моя наймолодша.
-Це дочка двоюрідної сестри… -Боже.
…а ще двоє моїх діточок не тут, бо в сина лейкемія.
-О ні. -Він залишився в іншої мами,
а сестричка захотіла лишитися з ним.
Так.
-І ми лишили їх там. -[лепече]
Що це? Хочеш мене налякати?
Знаєш, хто це?
Це Селена Ґомес.
Я Селена.
-Пісні якої ти слухаєш. -[сміється]
-Так. -[ахає]
-[кричить] -[сміється]
[Ґомес сміється]
[кричить]
[Ґомес хихоче]
[подруга] Грає на публіку.
-Я теж така була. О. -[сміється]
[подруга] Сюди, песик. Ні?
-Ти альфа. -Я думала, вона не справжня.
Авжеж, справжня.
-Матуся з нею вчилася. -[ахає]
Вона жила на сусідній вулиці.
-[кричить] -Ми разом виросли.
Можна тебе обняти?
-[сміється] -Так. [сміється]
Тепер щаслива?
Так!
[сміється]
-[Ґомес] Я зайшла привітатися. -Так приємно.
-Рада була тебе бачити. -Аякже. Рада зустрічі.
-Рада, що в тебе все добре. -Так.
Уже краще. Повір, спершу було трохи страшно,
бо я ж з тобою росла, і знала. Було важко бачити, що ти пережила.
Так. Дякую, мені вже краще.
О, ми тебе любимо.
-Бувай, солоденька. Па-па. -Скажи: «Па-па». Скажи: «Дякую».
[Ґомес] Коли в тебе проблеми з психічним здоров’ям,
дуже важливо знати, що робити,
і визнати, що проблема таки є.
Я не соромлюся своєї хвороби.
Довелося згадати те, про що я геть забула.
Я нагадувала собі: «Ти не погана людина.
Ти не підла.
Ти не божевільна. Ти геть не така,
але доведеться з нею жити.
Знаю, це занадто, але така вже реальність».
І я зрозуміла, що стосунки з біполяркою і з собою – це…
Вона ніде не дінеться.
Просто тепер ми будемо дружити.
Мабуть, мені судилося таке пройти, щоб стати тією, ким я стала,
і мені тепер з цим жити,
але я дуже щаслива.
Я в ладу з собою.
Я злюся.
Я сумую.
Я впевнена в собі.
Я маю багато сумнівів.
Мені над собою ще працювати і працювати.
Мене достатньо.
Я Селена.
У 2020 РОЦІ СЕЛЕНА ҐОМЕС ЗАСНУВАЛА ФОНД RARE IMPACT FUND,
ЩОБ ЗІБРАТИ 100 МІЛЬЙОНІВ ДОЛАРІВ
ДЛЯ НАДАННЯ БЕЗПЛАТНОЇ ДОПОМОГИ
МОЛОДИМ ЛЮДЯМ З ПСИХІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ.
У ТРАВНІ 2022 РОКУ СЕЛЕНА ТА ЇЇ RARE IMPACT FUND
ПРОВЕЛИ ПЕРШИЙ МОЛОДІЖНИЙ ФОРУМ НА ТЕМУ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я
РАЗОМ З БІЛИМ ДОМОМ.
СЕЛЕНА ЗУСТРІЛАСЯ З ПРЕЗИДЕНТОМ, І ВОНИ ОБГОВОРИЛИ СТВОРЕННЯ
НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я В АМЕРИКАНСЬКИХ ШКОЛАХ.
ЯКЩО ВИ ПЕРЕБУВАЄТЕ В США І ВАМ ПОТРІБНА НЕГАЙНА ДОПОМОГА,
ДЗВОНІТЬ АБО ПИШІТЬ НА НОМЕР: 988,
І ВАС З’ЄДНАЮТЬ З КВАЛІФІКОВАНИМ СПЕЦІАЛІСТОМ.
ЯКЩО ВИ ПЕРЕБУВАЄТЕ ЗА МЕЖАМИ США,
ПЕРЕЛІК ГАРЯЧИХ ЛІНІЙ ПО ВСЬОМУ СВІТУ Є НА САЙТІ APPLE.COM/HERETOHELP.
СЕЛЕНА ҐОМЕС:
Я ТА МІЙ СВІТ
-[продюсер] Дякую за зустріч. -[Ґомес] Аякже.
Я хочу, щоб люди зрозуміли, що для цього проєкту
я відкрила вам своє серце,
і я хочу побачити, як ви подасте мої слова у фільмі.
Я такого ще не робила. А ви?
-Ні, я… Так. -Документалки про особисте?
-Ні, це дуже особисте. -[продюсер 2] Так.
[продюсер 1] Ми не перекрутили твої слова.
-[сміються] -Не перекрутили.
Переклад субтитрів: Аліє Бекірова