​

Я можу помагати людям, якщо трохи забрудню руки.

Це так неетично.

Ваш чоловік – емоційний аб’юзер. Киньте його.

Добре.

ВІД БІЛЛА ЛОУРЕНСА, ПРОДЮСЕРА СЕРІАЛІВ «КЛІНІКА» І «ТЕД ЛАССО»

-Я за тебе переживаю. -[Джиммі] Я оплакував її.

[плаче]

Ти зачерствів.

ДЖЕЙСОН СІҐЕЛ

[Пол] Даси горю себе потопити

чи проживеш його…

ГАРРІСОН ФОРД

-…і перейдеш на другий бік? -Як карта ляже.

Киш звідси.

ПРАВДИВА ТЕРАПІЯ

​

ПАРИЖ, 2019 РІК

[Ґомес стогне, вдихає]

[подруга] Як ти почуваєшся?

[Ґомес] Я дуже стомлена.

[подруга] Вип’єш ранкові ліки?

[Ґомес] Мм.

[подруга] Я знаю, що ти скажеш, але… треба.

-[клацають фотоапарати] -[папараці] Доброго ранку, Селено.

[Ґомес] Я дещо пообіцяю:

я розкажу вам свої найстрашніші таємниці.

Дев’ятнадцяте грудня.

Я не можу так далі жити.

Чому я так віддалилася від світла?

Я досягла всього, про що колись мріяла…

але це мене згубило.

Бо завжди є Селена.

-[репортери викрикують] Селена! -[радіють фанати]

[кричить юрба]

[телереп. 1] Сингл Селени Ґомес «Good For You»

популярний і комерційно успішний.

[телереп. 2] …прозвали королевою соцмереж.

Привіт, Говарде.

[телереп. 1] Селена Ґомес і Джастін Бібер

-таки розійшлися. -[телереп. 2] Знов?

Я не почуваюся рок-зіркою.

-[Джиммі Феллон] Альбом «Revival»… -[глядачі]

…за чутками… посяде перше місце,

і скоро почнеться турне? У травні?

[Ґомес] У травні я буду в турне.

Я зараз на LA Sports Arena.

Через два дні я звідси поїду, й почнеться турне.

Я їжджу з командою перукарів і візажистів, і ми щодня пробуємо нове.

Ми експериментуємо, щоб підібрати…

щоб підібрати для виступу образ. Щоб він був неповторний.

-[Ґомес] Цей годиться? -[гомін]

У дзеркалі віддає білим, бачиш?

Мабуть, це блискітки. [хихоче]

А давай… Я візьму трохи звідси. Отак.

Тут навіть є спеціальні штучки для промежини?

-[стиліст 1] Отак добре. -Хай будуть плескаті.

-Не знаю. Мені некомфортно. -[стиліст хихоче]

Якби я була хлопцем, то носила б джинси і просто міняла б футболки,

-і шапку біні… -[сміється]

-…і всім було б байдуже. -[застібає]

Костюм підкреслює груди.

-Не знаю. -[дизайнер] Ну як?

-Хочу більші груди. -Так сказала, «груди».

[Ґомес] Мій лобок…

-[стиліст 1] Ні. Це… -…випирає в усіх костюмах.

-Ти ні при чому. -Я…

-…я просто з себе жартую. -[стиліст 2] Іди подивися.

-[стиліст 3] Це не ти, а твій лобок. -Так і є. Лобок.

Я хочу мати тіло з привабливими формами й сідниці, яких у мене нема.

-Моє тіло дуже юне. -[член команди] Так.

-Не хочу казати: «Ой, секундочку». -[гомін]

Я хочу бути жіночна, а не як дванадцятирічний хлопчик.

[на піаніно грає «Who Says»]

♪ Я не хочу бути кимось іншим ♪

♪ Так ♪

♪ Через тебе я не впевнена в собі ♪

ФІНАЛЬНА РЕПЕТИЦІЯ

♪ Ти сказав, що я недостатньо гарна ♪

♪ Але хто ти такий, щоб судити Ти й сам необроблений алмаз ♪

♪ Не сумніваюся, тобі є що В собі міняти ♪

♪ Але я не хочу бути кимось іншим ♪

♪ На-на-на-на, на-на-на-на На-на ♪

♪ На-на-на-на, на-на-на-на На-на-на-на-на ♪

♪ Я не королева краси Я прекрасна така, яка є ♪

♪ На-на-на-на, на-на-на-на На-на-на-на-на ♪

♪ Ти маєш право на розкішне життя ♪

♪ Хто сказав? ♪

♪ Хто сказав, що ти не ідеальна? Хто сказав, що ти цього не варта? ♪

♪ Хто сказав, що боляче лише тобі? ♪

♪ Повір, це ціна краси ♪

♪ Хто сказав, що ти не гарна? ♪

♪ Хто сказав, що ти не прекрасна? ♪

♪ Хто сказав? ♪

[наспівує]

♪ Сукня надто довга ♪

♪ І постійно розстібається ♪

Повна лажа.

-[подруга 1] Що не так? -Геть усе. Повний відстій.

[Ґомеc плаче] Я просто…

Я взагалі не розумію, що роблю. [шморгає]

-[подруга 2] Коли ти це відчула? -З самого початку. [шморгає]

У голові лунає голос, що каже: ти пропустила оце.

Отут було паршиво. Й отут.

А потім я бачу себе на екрані.

Ого, яка я незграбна.

А потім я сиджу, ледь не перечіпаючись об сукню,

і думаю…

-Це мене виснажує… -[подруга 2] Так.

…і я вже не хочу виступати. [шморгає]

Це так виснажує, бо я хочу зробити все якнайкраще,

а я не… я не… [шморгає]

Не знаю, що думає Джон.

Я хочу поговорити з Джоном, бо не хочу його розчарувати.

Не хочу, щоб він думав, що найняв якусь діснеївську дівчинку…

Джон стояв і всміхався

-на весь рот. -Джон радів.

[подруга 1] Ти себе накручуєш.

Це теж лажа, бо вся ця пісня…

Він подзвонив мені вранці щодо пісні з Джастіном,

-а я подумала… -[подруга 1] Щодо діджея?

«Коли я сама по собі буду нормальна співачка?»

-[менеджер] Не думай про це. -Коли я буду…

Коли буде достатньо мене самої?

Без дуетів з кимось.

-Це так… -[менеджер] Тебе вже достатньо.

[подруга 1] Гей, Джон.

-Вибач мені. -[Дженік] За що тобі вибачати?

Я не хочу, щоб ти пожалів, що взявся зі мною працювати…

-Що? -…чи що тобі потрібно…

ДЖОН – ГОЛОВА INTERSCOPE GEFFEN A&M RECORDS

-Ти була неймовірна. -Ми ж стояли поруч з тобою.

Костюм був відстійний. Усе було відстійне.

Ти чудово виступала. Мені сподобалося.

Обнімеш мене? Дай тебе обніму. [хихоче]

Мені виступ сподобався. Було чудово.

-[подруга 2] Так. -«Me and My Girls» – відпад.

[подруга 1] От бачиш? Джон стояв отак. Джон…

Та я там відривався. Було супер.

[Ґомес] А виступ не був дитячий?

-Не був. -[подруга 2] Ні.

Я понад усе на світі не хочу, щоб було, як колись.

Але все повторюється.

Ти сама собі найгірший ворог.

Ти починаєш крутити ці думки. Не дай їм тобою заволодіти.

-Костюми поміняємо. -[подруга 1] Так.

Освітлення й декорації теж.

Не подобається сцена? Можеш виступити хоч на підлозі.

Подобатися має тобі, а не людям.

Комфортно має бути тобі. Це твоє шоу.

Не побивайся через усе це. Усе буде супер.

-Дякую, Джон. -Радий був зустрітися.

-Вибач. Дякую тобі. Вибач. -До зустрічі.

Дякую. Усе чудово, чесно.

Дякую.

-[шморгає] -[подруга 1] О.

Вибачте. [плаче]

Просто це занадто.

[член команди] Вони йдуть.

П’ЯТНИЦЯ, 6 ТРАВНЯ

СЕЛЕНА ҐОМЕС ЗАСПІВАЄ НА АФТЕПАТІ

[юрба гомонить]

ПЕРШИЙ КОНЦЕРТ ТУРНЕ

ТУРНЕ СЕЛЕНИ ҐОМЕС «REVIVAL» 2016 РІК

-[Ґомес] Терезо? -[помічниця] Що?

-Ти взяла тонометр? -Так. Ось він.

[помічниця] Це через вовчак?

Так.

-Натискати? Можна? -Угу.

-Нормальний, так? -Ідеальний.

[помічн.] Як ти знаєш?

Ну, 109 на 78 – це дуже добре.

Середній тиск – десь 120 на 78.

Та коли в мене високий тиск,

буває 150 чи 145 на 100, а це означає,

-що в мене може статися інсульт. -Ого.

[помічниця] Ясно.

-Поки тиск нижчий за 120… -Хай буде тут під час турне?

У маленькій…

-Хай буде в автобусі. -Добре.

Хай буде десь поряд, про всяк випадок.

[менеджер] Ми маємо для тебе подаруночок, а потім підемо.

-[хихоче] -Почни з оцього.

Це від нас із Заком.

АЛІН І ЗАК МЕНЕДЖЕРИ СЕЛЕНИ

Ми збирали їх для твого турне.

[Ґомес] Що це?

Це талісмани на удачу для кожного виступу,

щоб ти думала про…

[Морґенрот] Покладу їх на столик.

…для тебе. Там є талісмани для кожного виступу.

-Так приємно. -[Ґомес] Боже мій.

-Глянь. -[член команди] Краса.

Ми ледь не розплакалися.

Щодня обиратимеш новий.

-Дуже красиві. -Подобається?

-Дуже вам дякую. -Ми дуже тебе любимо.

[Кешіш’ян] Я тебе спитаю:

чи не забагато в тебе заплановано зустрічей?

У шанувальників буде майже півтори години.

Не думаю, що все затягнеться.

-Що скажеш? -Іноді вони забуваються.

-У мене сьогодні день народження. -Справді? З днем народження.

-Дякую. -Скільки тобі вже?

-Тринадцять років. -Ой боже.

Я з трьох років щороку святкую твій день народження.

Мій день народження?

Я влаштовую свято з тортом і піснями.

-Яка ти мила. Дякую. -[фотограф] Зробімо фотографію.

-Отак. -Я така…

-[фотограф] Три, два. -Давайте.

-Ти дуже гарна. -[мати] Не плач.

[фотограф] О. Готово.

Підпишете отут «Крихітка номер один»?

-Ну добре. -[сміється]

[Ґомес хихоче]

А то в мене чимало дівчат.

-[сміється] -А я…

А я буду номером один?

-Так. -Так, добре.

-[гомін] -[грає на піаніно]

[член команди] Ці двоє чули таке.

♪ …Алілуя Алілу… ♪

Дякую всім за ваш тяжкий труд.

Для мене це так важливо, ви й уявити не можете.

Це турне найважливіше з усіх, що я робила,

тому я цілий день на нервах. Просто знайте це.

Надіюся, ми вийдемо, дамо людям натхнення й розважимося.

Хай Бог благословить наші ноги, руки, інструменти – геть усе.

Освітлення, База, Меліссу – всіх.

-Я вас усіх люблю. В ім’я Ісуса. Амінь. -[усі] Амінь!

[юрба радіє]

[лунає «Me and the Rhythm»]

♪ У, запал – наша спільна мова ♪

♪ Байдуже, яке в тебе минуле ♪

♪ Будь зі мною вільний ♪

♪ Усі хочуть дотиків Усі хочуть гарячої ночі ♪

♪ Але не став пісню про кохання ♪

♪ Коли я танцюю ♪

♪ Мені не треба нічого казати ♪

♪ Хай нас з’єднає тяжіння ♪

♪ Поки енергія не поллється Через край ♪

♪ О-о ♪

♪ Усе, що мені потрібно ♪

♪ Це ритм, юху ♪

♪ Я й ритм ♪

♪ Юху, й нічого більше ♪

♪ Так, ритм, юху ♪

♪ Я й ритм, юху ♪

[юрба] ♪ Хто сказав? ♪

♪ А хто тобі сказав? ♪

♪ Хто тобі сказав? ♪

♪ Хто сказав? Хто сказав, що ти не ідеальна? ♪

♪ Хто сказав, що ти цього не варта? ♪

♪ Хто сказав, що боляче лише тобі? ♪

♪ Повір, це ціна краси ♪

♪ Хто сказав, що ти не гарна? ♪

♪ Хто сказав, що ти не прекрасна? ♪

[юрба, Ґомес] ♪ Хто сказав? ♪

-[юрба радіє] -Чорт.

[шанувальник] Селена!

-Ми біля Біґ-Бена. Як ви? У-у! -[сміється]

[лунає «Me and My Girls»]

♪ Я і мої дівчата ♪

♪ Я і мої дівчата ♪

[лунає музика маріачі]

-[триває пісня «Me and My Girls»] -[гомін]

[телереп. 1] Ходили чутки, що вона вживає наркотики…

[телереп. 2] Селена – гульвіса. Вона себе не контролює.

[юрба радіє]

Поїхали!

-[гомонить юрба] -[газує мотор]

Я з хвилини на хвилину вийду на сцену.

-Удачі мені. -[радіють]

[лунає пісня «Sober»]

♪ Ти не вмієш мене кохати Коли ти тверезий ♪

♪ Коли кінчається випивка Ти тягнешся до мене… ♪

[фан.] Люблю тебе.

[папар.] На реабілітацію вмовив Джастін Бібер?

[реп.] У Джастіна нова подружка.

[папараці 2] Ти ревнуєш, Селено?

♪ Мене дістали казочки про кохання ♪

Селена. Ти знов почала пити?

-Селена. А де ж алкоголь? -Ти знов п’єш?

-[Ґомес] І всі. -[радісні крики]

[юрба] ♪ Мене дістали казочки про кохання ♪

♪ Від цієї херні хочеться плакати ♪

-Я ледь не вмерла. -[чол.] Так.

[Ґомес] Що я пропустила? Що ще зробити?

[друг] Усі були на ногах…

Там забагато людей. Вибачте. Забагато людей.

-[друг] Не аналізуй. -[Ґомес] Ні.

-[друг] Будь щаслива. -Я щаслива.

Ненавиджу це. [стогне]

[глибоко дихає]

Важко бути дівчиною

і постійно біситися.

Мене розлютило ще одне:

я спішу перевдягтися,

зриваю один рукав, потім другий,

а потім знімаю низ.

♪ О-о… ♪

[реп.] Що скажеш про Джастіна?

[реп. 2] Ти страждаєш?

-[реп. 3] Стомлена? -[реп. 4] Як завжди.

[гомонять папараці]

Іноді я прокидаюся й не відчуваю жодної мотивації.

ТУРНЕ «REVIVAL» СКАСОВАНО ПІСЛЯ 55 КОНЦЕРТІВ

[реп. 1] Селена взяла паузу

через напади тривоги, панічні атаки й депресію.

[реп. 2] Ходили чутки про її наркозалежність.

[репортерка 3] Бурхливе життя й гулянки

занапастили її саму і її кар’єру.

[помічниця] Якось вона сказала: «Я хочу померти.

Не хочу жити».

ТЕРЕЗА КОЛИШНЯ ПОМІЧНИЦЯ

А я їй: «Стоп. Що?»

Були моменти,

коли дивишся їй в очі, а в них порожнеча.

Суцільна темрява. Це було дуже страшно.

І ти думаєш: «Ну все, нахрін.

Треба покласти цьому край, ми їдемо додому».

Ми не раз з нею говорили й питали…

РАКЕЛЬ ПОДРУГА СЕЛЕНИ

…«Що з тобою таке?»

А вона відповідала: «Не знаю. Я не можу пояснити.

Якби ж ви могли залізти в мою голову».

Усе було так сумбурно, вона чула голоси.

І вони ставали дедалі голосніші.

Це спричинило психотичний зрив.

Селена Ґомес уже кілька тижнів переживає важкі часи.

Торік вона боролася з вовчаком, а пересадка нирки врятувала їй життя.

Через операцію

у вересні в неї сильно впав рівень лейкоцитів.

Суто медична проблема спричинила емоційний зрив.

[репортер 2] Вона намагалася вирвати крапельниці.

Усе настільки ускладнилося, що її повезли в психіатричну лікарню.

Ми дізналися про її психічний зрив через TMZ.

Мені звідти подзвонили й спитали…

МЕНДІ МАТИ СЕЛЕНИ

…чому моя дочка в лікарні з нервовим зривом.

Вона не підпускала мене до себе,

і я боялася, що вона помре.

[Стівенс] Якби хтось побачив те, що бачила я,

і стан, у якому вона була в психлікарні,

її б не впізнали.

Я була в розпачі,

бо психоз може тривати дні, тижні, місяці,

роки, а то й усе життя.

Ти тримаєшся, як можеш, і намагаєшся помогти лікуватися,

а найважче –

лягати спати й надіятися, що вона завтра прокинеться.

[Ґомес] Часто думки затьмарюють мій розум.

Мені боляче згадувати минуле.

Я хочу навчитися знову дихати.

Чи люблю я себе?

Як згадати, як це – дихати самостійно?

[глибоко дихає]

[Тіфі] Вона чудом вижила…

[тремтячим голосом] …але завжди лишається страх, що це повториться,

і від цього так боляче.

ЛАСКАВО ПРОСИМО ДОДОМУ Й ДО РІДНОГО ЛІЖКА

[Ґомес] Я дізналася, що в мене біполярний розлад.

Буду відверта:

я не хотіла в психлікарню.

Я туди не хотіла,

але й більше не хотіла бути в пастці власних думок.

Я думала, що життя скінчилося. Думала, що так буде вічно.

Тому я всім кажу, що в мене найкращі друзі й сім’я,

особливо мама й вітчим Браян.

Не треба було розмовляти з ними так, як я розмовляла,

і не треба було ставитися так, як я іноді ставилася. [шморгає]

Вони знають, що то була не я,

і коли я прокидалася на другий день, вони…

[затинаючись] Вони розповідали, що було, але вони… Вони пояснювали…

Казали: «Ми знаємо, це казала не ти,

і ми дуже хвилюємось, і… Просто знай, що ми тебе любимо.

Ми не бачимо ніякої різниці між тим, що було вчора й сьогодні».

Але коли я говорила з ними про це,

то знов і знов казала всі ті речі.

Я кажу: «Простіть мене».

Бо я згадую, що зробила,

і я була така жорстока.

Я й досі постійно їм кажу «дякую» і «простіть»,

і все, що я роблю…

А вони кажуть: «Коли ми дізналися діагноз,

усе стало ясно, Селено.

Ти в такому хорошому стані ще не була,

і ми радіємо, що бачимо це, й ми ніколи від тебе не відвернемося».

І вони не відверталися, хоча багато разів було б варто.

[затинаючись] Мені вже краще, але…

[зітхає] Не знаю.

Іноді я не можу це пояснити.

[грає на фортепіано]

-[фальшивить] -Ні.

Я заплуталася.

Коли я вперше виписалася,

я не знала, як житиму з таким діагнозом.

Ану ж це повториться?

Ану ж наступного разу я не вийду з лікарні?

Я мала більше дізнатися про хворобу.

І день за днем звикати до неї.

Малою я боялася грози.

Я росла в Техасі

і боялася, що блискавка й грім принесуть за собою торнадо.

А мама давала мені дитячі книжки,

у яких пояснювалося, що таке гроза, блискавка й грім,

і казала: «Що більше ти про них знаєш,

то менше вони тебе лякатимуть».

І вона мала рацію.

[маленька Ґомес] Я тебе люблю.

-Я тебе люблю. [цілує] -[гомін]

[Ґомес] Мама завжди мене вчила не боятися життя.

-У неї така мудра душа. -[Тіфі] Носик? Ударилася об двері?

[Ґомес] Вона була така молода, ще школярка,

але хапалася за будь-яку роботу.

[Тіфі] Доню.

Вона казала: «Таке в нас тепер життя, але я не спинюся.

Я не здамся. Я зроблю так, що ми житимемо краще».

[Тіфі] О, ще одне. «Робота вдома. 145$ на день.

Обробка пошти для місцевої компанії».

-Так. Це я зможу. -[лепече]

[Ґомес] Мама…

Мама мене народила, коли ще була школяркою.

[лепече]

Татку.

[Ґомес] Батьки розлучилися, коли мені було п’ять років.

Поки мама була на роботі, за мною доглядали бабуся з дідусем.

…пісню, яку ти співала про дідуся?

[співає, нерозбірливо]

[співає, лепече]

[маленька Ґомес] Привіт, татку.

[Ґомес] Не уявляю, який це був для тата тиск.

Бачу.

[Ґомес] Він багато про що шкодує

і постійно каже: «Вибач, доню. Просто я…

Я не знаю, як з тобою спілкуватися». [шморгає]

Та поруч з ним я почувалася

найкрасивішою у світі дівчинкою,

яка може будь-що і якої ніхто не вартий, і… [шморгає]

Мені його бракує…

але він це знає…

Сфотографуй її, а потім нас разом, добре?

-[Тіфі] Тоді стань отуди. -Чекай, зараз.

Я сфотографую.

[разом] Подружки навіки.

[Тіфі] Більше нічого не скажеш?

Зараз. [шепоче]

[Ґомес] Прісцилла – моя кузина,

мабуть, найближча у світі людина, крім мами.

Ми все робили разом.

[гомонять, сміються]

І донині вона для мене все. Моя кровинка.

Ми так туди й не повернулися.

-[Тіфі] Куди ми їдемо? -Не…

-У «Chicken Express» по чай. -[Тіфі] Добре.

[Косме] Якщо любиш роли, то в них є.

Ні, ми… Хочу солодкого чаю. [хихоче]

-[Ґомес] Візьмімо три. -[Косме] Три великих солодких чаї.

-Один з подвійним льодом. -[Ґомес] Будь ласка.

[чол.] Без проблем.

-Не перекрикуй мене. -Ти не сказала «будь ласка».

Я якраз збиралася.

[Ґомес] Щоразу, як я приїжджаю додому,

я завжди ходжу в місця, які пам’ятаю.

Бо не хочу втратити це в собі.

[дверний дзвінок]

[подруга] Ти сюди приходиш?

-[дверний дзвінок] -[жінка по домофону] Біп!

-[гомін] -Вітаю…

Якщо хочете увійти в будівлю, покажіть посвідчення водія.

-Посвідчення водія? -Так.

-Добре. -[подруга] На моє.

-Посвідчення всіх, хто з вами. -О.

[хихоче] У мене нема.

Ну нехай. [затинаючись] Я малою сюди ходила.

Мене звати Селена, не хотіла вас турбувати. Дякую.

-Нема за що. -На все добре.

На все добре.

[подруга] Вона має.

[жінка] Ви всі…

Ви всі маєте водійські посвідчення?

-Усі. -[подруга] І я маю.

-[Мінґус] Вона сюди ходила… -Я тут училась

-і хотіла… -[жін.] Ходімо.

[Мінґус] Ви тут викладаєте?

-Я секретарка. -О, ясно.

От тільки… Я офісний працівник.

[працівниці гомонять]

[Ґомес] Привіт.

Усі заспокойтеся.

Ви офісні помічниці? Скільки вам років?

[усі] Тринадцять років.

[Ґомес] Такі молодці. А знаєте, я тут вчилася?

-[усі] Так. -[Ґомес] Справді?

Я була закохана лише в Ділана Альварадо, е-е…

Семмі в початкових класах.

Ну добре. У початкових у Семмі Родріґеса.

-Потім у Ділана Альварадо, Кіта Мопіна… -Кіт.

А ще в Ілая.

Гм. Це не точно. Справді?

-Так. -Нехай.

А потім у Метью зі школи «Денні Джонса».

І все.

Ніхто з них не відповів мені взаємністю.

-Вони вже про це пожаліли. -Та я просто кажу. [хихоче]

[Косме] Я б сказала, що вона росла ізгоєм.

У школі вона була не дуже комунікабельна.

У неї було дві чи три подруги,

а от друзів-хлопців було мало. [хихоче]

Отам я брала собі їжу

і сідала отут, за довжезним столом.

-І зазвичай я сиділа одна. -[подруга] Ні.

[учні вітаються]

-Привіт. Я Селена. -[учениця] А я вас бачила.

Іноді ви думаєте, що чогось не можете,

та ніхто, крім вас самих, не має права вам таке казати.

А ви й далі займайтеся тим, чим хочете.

-Надихаючі слова. -Тож, е-е…

-Так? -Чудово.

-[учні аплодують] -Тож надеріть усім дупи… Ой, вибачте.

-[сміх, гомін] -Ви лишаєтеся після уроків.

Вітаю вас, учні школи «Денні Джонса».

З вами говорить Селена Ґомес.

Дякую, що дозволили мені зірвати вам уроки.

І невеличке нагадування: ваші вчителі не такі вже й погані.

Просто добре вчіться. [хихоче]

Обніміть його, а то він розплачеться.

-[учень 1] Можна автограф? -Він ваш шанувальник.

[учениця] О боже!

Радій.

-Я теж хочу. -[учень 2] Обніміть і мене.

[гомонять учні]

-[Ґомес] Отут… -[Мінґус] Не знаю, чесно.

…я виросла.

Тут я жила.

-[Мінґус] Отут? -[Ґомес] Так.

[Мінґус] Мабуть, там і досі є твої відбитки.

Отам…

Бідолашні сусіди, бо якийсь тип продавав отам наркотики,

а ми це бачили крізь вікна, бо нам не дозволяли виходити надвір.

-Шкода було сусідів… -[Косме] Так.

…бо він паркував тут свою стару машину

з багажником, і… [цокає]

-Ті ж самі двері. -О.

Вітаю.

-[чол.] Вітаю. [хихоче] -Вітаю, я Селена.

-Як ви? -Як поживаєте?

-[чоловік] Добре. Заходьте. -А можна?

-[чол.] Прошу. -Добре.

Боже мій.

У цій кімнаті

-я зчищала з риби луску. -[Мінґус] Зчищала луску.

[Ґомес] Так.

[Тіфі] Що він робить, Селено?

Пускає собі кров.

-А це моя спальня. -[чол.] Тут безлад.

А можна подивитися, чи лишилися на стіні в гардеробній мої записи?

О, їх нема.

-[Косме] Повитирали? -Так.

Я була закохана в Коула й Ділана Спраусів,

тому приходила сюди й писала всіляке.

-[Косме] Ні. -Дякую.

-Отут записи лишилися. -Справді?

Певно, ви були закохані в Коула.

-[Косме й чоловік хихочуть] -Боже! Та ну. [ахає]

Коул, прости, якщо колись це побачиш.

[Косме] Я сідала верхи…

-Крістіано? -Що?

Отут… Моя бабуся покаже тобі фото.

Вона мене фотографує. Я дивлюся в дзеркало.

Тоді я дізналася, що мене взяли в «Барні».

[Косме] Ти говорила телефоном.

Це фото було зроблено тут.

Усе таке красиве, Барні.

♪ Вона прийде… ♪

[Ґомес] Свою першу роботу я отримала в сім років.

Я цим пишалася, бо могла втекти від того життя й бути в Барні-Ленді,

просто гратися й сміятися.

Не знаю, я полюбила такі втечі.

А потім уже не могла зупинитися.

І от мені виповнилося 11 років, і я переїхала в Лос-Анджелес.

Я хотіла лише працювати. Я любила свою роботу.

Але, зрештою, після стількох років

у мене з’явилося відчуття, що все марно.

Чомусь я почувалася самотньою.

А коли я почала їздити в турне, стало ще гірше.

Після виписки з останнього лікувального центру

я зрозуміла, що мене радує спілкування.

Це Джойс.

Вона точно жива, Прісцилла?

[Косме] Так. Спитати в бабусі?

У неї був чудовий ляльковий будиночок, який я так сильно хотіла собі.

[Косме] Аж підклала їй на ґанок фекалії?

-Перестань. Це Чарлі підклав. -[сміється]

Над нею постійно знущалися.

Вітаю.

-Вітаю, я Селена. -Так?

Я приходила сюди, коли тут жила Джойс.

-Селена Ґомес? -Так.

Так.

Так. [сміється]

Вона тут?

Так. Вона… Заходьте.

-А можна? -Так.

Добре.

А у вас ще є…

-[Косме] Ляльковий будиночок? -Нікого не пускай.

-[Ґомес ахає] -[Джойс] Як ти?

-Боже мій. Вітаю. Не рухайтеся. -[чоловік Джойс] Дякую.

-[Джойс] Треба рухатися. -[Косме] Он будиночок.

Вітаю. Це… Це ж ляльковий будиночок! Не вставайте.

[Джойс] Я й не зможу, дитино.

-[Ґомес] І не треба. -Як тобі моя лисина?

Вам пасує.

Це я пережила, але цього року двічі ламала кісточку.

-Я не можу встати. -Ану дайте подивлюся.

Та що там дивитися?

Гм. Як прикро.

Я зламала палець на нозі.

А як твоє здоров’я?

[Ґомес] Моє здоров’я в нормі. Вовчак у стадії ремісії.

-Це добре. -І це мене тішить.

Два роки тому мені пересадили нирку,

і поки що все нормально.

-Добре. -Так,

-просто щодня приймаю ліки. -Вовчак схожий на розсіяний склероз.

Справді? Я не знала.

У них багато схожих симптомів. Це аутоімунне захворювання.

-Так? -Що ти про мене пам’ятаєш?

Я пам’ятаю… [зітхає] Пам’ятаю, коли ми приходили,

то ми з Чарлі хуліганили.

Так. [хихоче] Ось вам і щиросердне зізнання.

Так. І я прошу у вас вибачення за…

А ще щось пам’ятаєш?

Пам’ятаю. Ви пускали нас у дім,

пригощали печивом, я йшла отуди, і…

Я чекала, що ти скажеш про печиво.

-Я не забула. Ми гралися з будиночком. -Дама з печивом.

-По-моєму, він раніше стояв тут. -Так.

Правильно.

-[Джойс гомонить] -[Ґомес хихоче]

Боже. Джойс, я так любила з ним гратися.

-Рада була вас бачити. -[Джойс] Я щаслива, що ти…

Якось я попросила Деббі, щоб ти мене провідала.

-Я рада, що прийшла. -Таки прийшла.

-Угу. -Навіть просити не довелося.

Ні.

[Джойс] Ти теж хворієш.

[Ґомес] О, це пусте. Переживемо.

-Дуже тобі дякую. -Приємного вам дня.

-Я за вас молитимуся. -Добре, дякую.

[Косме] Бувайте.

-До побачення, Селено. -[Ґомес] Бувайте. Дуже вам дякую.

-[оператор] Дякую. -[Ґомес] Рада була зустрічі.

[оператор] Дякую вам.

[Джойс гомонить]

[Ґомес сміється] Добре.

[зітхає]

Коли я захворіла на вовчак, мені було дуже страшно.

А коли я одужала, я сказала:

«Я можу навідувати цих людей, бо сама через таке пройшла».

Привітики.

А потім мені пересадили нирку, й було чимало всього.

Після цього почалися проблеми з психічним здоров’ям,

і я сказала собі те саме: «Тепер я цих людей розумію».

-Нічого не буває просто так. -Ну все. До зустрічі.

[Ґомес] Селено, просто будь собою.

Перестань старатися.

Усім байдуже, що ти робиш.

Важливо те, хто я. І те, яка я.

Я вдячна за свою сім’ю.

Я вдячна за друзів.

Я вдячна за те, що я жива.

Я додам ще три абзаци, які я написала.

«Нам легшає, коли ми кажемо правду,

-тож я розкажу свою». -[Райт] Так.

«Я страждала морально та емоційно

і була не в змозі себе опанувати.

Здавалося, ніби мене враз охопили весь біль, тривога і страх,

і то був найстрашніший період у моєму житті.

У той день я дізналася, що в мене біполярний розлад».

[Райт] А може, не треба казати, що в тебе біполярний розлад?

Тобі 27 років,

і в тебе попереду ще все життя, щоб розповісти це світові,

хіба що ти рішуче настроєна розповісти про це зараз.

-Ясно. -Ніхто не проти.

Просто це буде у всіх на вустах.

І це означає, що… Що?

Певні люди, режисери чи ще хтось не схочуть зі мною працювати?

А хто сказав, що з ними захочу працювати я?

-[Маріно] Слушно. Як скажеш. -Думаю, я всім розкажу.

-[Маріно] Так. -Я розкажу. Хай буде.

-І крапка. -[Райт] Напишемо… Так.

[диктор] Селена Ґомес розповіла…

БОСТОН

-…про боротьбу… -[радіоведуча] Вона повідала

про свою боротьбу з депресією й нападами тривоги,

про лікування, яке, за її словами…

[стогне] Я маю 20 хвилин?

-[оператор] Нервуєшся? -[стогне] Мені щось зле.

[Райт] Нерви?

[Ґомес] Кажу вам, мені геть недобре.

-[подруга] Вона голодна? -[Ґомес] Дуже зле.

-[Райт] Що? -Що таке?

Чи нерви.

Схоже на це.

Що від нього?

-Від нього мене нудить. -Аж пече.

Так.

Привіт, Ракель.

[Стівенс] Привіт, Селено.

[Райт] Така краса, Ракель. Це на тобі сукня чи костюм?

[Стівенс] Ні. Така дивина…

[юрба аплодує]

[ведуча] Я з великою радістю вітаю тебе

на щорічній вечері психіатричної лікарні McLean.

Вітаю. Я дуже рада тут бути,

і мені трохи ніяково, тож вибачайте. [хихоче]

Так. Я працюю з семи років

і швидко навчилася вживатися в роль.

Я і працювала, і вчилася, і зустрічала з хлопцями

стільки, скільки себе пам’ятаю.

Моє життя було чудове, але глибоко всередині я страждала.

Торік мені було важко психічно й емоційно,

і я не могла себе опанувати.

Я звернулася по допомогу,

і лікарі змогли поставити мені чіткий діагноз.

Коли мені його озвучили,

я нарешті збагнула, чому стільки років

страждала від депресії й тривоги.

Тож я почала з цим боротися віч-на-віч,

бо в дитинстві мама мене вчила дивитися в обличчя страхам і незгодам.

Тепер я щасливіша й здоровіша,

а мої емоції й думки ще ніколи не були настільки під контролем.

-І це мене дуже тішить. Дякую. -[юрба аплодує]

[хихоче]

Так приємно це розповідати, бо все так, як я й кажу.

Я багато років вагалася, чи розповідати про це,

але дуже приємно, що цього разу все так, як я кажу.

Іноді мене лякають власні думки й почуття,

але це не робить мене якоюсь не такою.

І не робить мене слабкою.

І не применшує мене.

Це робить мене людиною.

Я теж так жила, й те, що ти привселюдно про це розповіла…

якби хтось не привернув до цього увагу,

нічого б не змінилося.

Кажу від щирого серця – твоя сміливість вражає,

і думаю, так ти рятуєш комусь життя. Я впевнена,

-тож дякую за те, що ти робиш. -Ого, надіюся, я роблю…

Надіюся, я роблю свій внесок.

Безперечно, дякую. Це така честь.

Це ви рятуєте життя, а я зроблю все, що в моїх силах,

-і дуже рада тут бути. -Дякую.

Уже те, що ти публічно розповіла про свої психічні проблеми,

-про депресію й тривогу… -Так.

Три роки тому в жовтні я ледь не покінчила з життям

і пам’ятаю лише… О, дякую. [хихоче]

[Ґомес] Моя відвертість помогла того вечора.

Я написала Джулії Майклз і Джастіну Трентеру

і сказала: «По-моєму, я готова поділитися, що мені сумно».

Ми за 45 хвилин написали пісню. Я так швидко пісень ще не писала.

Вона не просто про втрачене кохання. А про те, як я вчуся обирати себе.

Обирати жити.

[грає на фортепіано «Lose You to Love Me»]

І надіюся, що люди знайдуть у ній благодать і спокій.

♪ Ти обіцяв мені цілий світ І я на це купилася ♪

♪ Ти був для мене всім І тобі це подобалося ♪

-[плаче] Татку. -♪ Ти підпалив мій ліс ♪

♪ І дав йому згоріти У моєму хорі ти співав фальшиво ♪

♪ Бо він був не твій ♪

♪ Я бачила знаки, але нехтувала ними ♪

-[пісня триває] -Ця пісня

про цілковиту втрату себе.

♪ Ти спалив мої мрії ♪

І про шлях до того, щоб знов себе віднайти.

♪ Ти любив завдавати болю Усім, крім себе ♪

[гомонять репортери]

[репортерка] Ще кохаєш Джастіна?

[Ґомес] Усе було на видноті.

[папараці] Селено, прокоментуєш заручини Бібера?

[папараці 2] Що ти любиш у Бібері?

Можна мені сходити… по їжу? Можете не… Я йду по їжу.

Мене наче переслідували колишні стосунки, ніхто не хотів їх забути.

А потім я просто лишила їх у минулому.

І більше не боялася.

-Усім дякую. До зустрічі! -[член команди] Молодці.

-Знято. -Дякую.

[гомін]

Тут написано: «За прогнозами, Селена Ґомес

дебютує в топ-20 рейтингу Billboard Hot-100.

Селена й Адель – єдині за всю історію співачки,

-чиї пісні дебютували з проривом». -[Мінґус] Так.

-[Стівенс] Так. -Зараз заплачу.

[кричать шанувальники]

-Це твоя найпопулярніша пісня? -Так.

-Твій найбільший хіт, так? -[юрба радіє]

[Ґомес] Я хотіла бути якнайчесніша

і вважаю, що мені пощастило, бо я можу

дарувати людям радість.

Мені треба було пережити найтяжчий у моєму житті розрив,

щоб потім враз усе забути.

Я була спантеличена, але це мало статися.

Зрештою, це найкраще, що зі мною сталося.

[Дженік] То ти кажеш, що…

Ти не чув, що це найкраще, що зі мною сталося?

-[Дженік] Вибач. -Ти мене перебив.

-Більше не скажу. -[Дженік] Ну скажи.

Ні.

Добре. Що ти хотів спитати?

[Дженік] Це найкраще, що з тобою сталося?

[сміється]

Так, це найкраще, що зі мною сталося.

Коли ти хочеш випустити альбом?

-У січні. -[Дженік] Ясно, супер.

Тільки скажи, чи ти кудись їдеш,

-чи є якісь справи, чи… -Мені треба в Кенію і в Лондон.

-Добре. -[хихоче]

Це будуть цікаві пів року.

Ти цього року хочеш виступити на церемонії AMAs?

Так.

Добре.

-Якщо ти плануєш виступити… -Хочу.

-…треба починати готуватися. -Супер.

-Добре. -[зітхає] Живіт.

-[Морґенрот] Ти голодна? -Ні.

-[Морґенрот] Порядок? -Так, мабуть, це нерви.

Тут ще й прохолодно. Дати тобі светр?

-Мені жарко. -Справді? Добре.

-Тоді ти там, де треба. -Так.

-Тут як в Амазонці. -Тут наче в іглу.

Тут як в іглу.

-Ви мене вб’єте, але… -Почнімо заново.

-Ви мене вб’єте, але я вийду. -Добре.

-Мені щось… Так. Ой. -Ти в порядку? Вибач.

[Морґенрот] Певно, нервується через зустріч.

[член команди] Мм, мабуть.

-[член команди 2] Я теж. -Ясно.

[член команди 3] Так.

[Ґомес] Я понад два роки не виступала на сцені

і досі не знаю, чи готова до цього.

Але яка від пісні користь, якщо я боюся її співати?

Після виступу на AMAs я збиралася поїхати в Кенію.

Лікарі роками мене не пускали через пересадку нирки,

але вже можна летіти.

Ми з Ракель хотіли з’їздити до учнів початкових класів

і в коледж для дівчат.

Я помагала «WE Charity» збирати гроші на будівництво обох закладів у Кенії.

Я знала, що це ризиковано,

але це була єдина нагода перед виходом мого альбому.

[скрикує]

-Уже все. -Усе?

-Так, усе. Молодець. -[ахає]

-Добре. -[медсестра] Глибокий вдих і видих.

[медсестра хихоче]

[Стівенс] Ай! Привіт!

-[Ґомес] Зробила укол? -Так.

-Молодець. -Я лежу.

Болить?

Так, аж рука заніміла.

Ой боже.

-Тепер ти знаєш, через що я пройшла. -Знаю. Ти пройшла й не через таке.

Я хотіла сказати: «Ні, не знаєш».

[хихоче]

-Я все одно тобою пишаюся. -Дякую.

[реп.] Це буде довгоочікуване повернення Селени Ґомес на сцену AMA.

І її перший виступ…

ЗА ДЕНЬ ДО ВИСТУПУ

…за понад два роки

після розриву з Бібером і нетривалої перерви від шоубізнесу.

♪ Я бачила знаки, але нехтувала ними ♪

♪ Рожеві окуляри все спотворили ♪

♪ Ти підпалив мій… ♪

[стогне]

[тренерка] Висота звучання – це нерви.

Якщо спрацює м’язова пам’ять,

тобі не доведеться напружуватися, голос литиметься сам.

Довіряй собі.

А тепер заспівай щось інше, Селено.

-Заспіваю оцю. -Добре.

Давай.

-Голосніше! -Це не моя пісня.

Я навіть не пам’ятаю її всю.

Байдуже. Співай, скільки пам’ятаєш.

[Лорен Дейґл, Ґомес] ♪ Я борюся з голосами в голові ♪

♪ Які кажуть, що я ніщо ♪

Продовжуй!

♪ З кожним брехливим словом ♪

♪ Що я нічого не досягну ♪

[зітхає]

Поможи мені, Ісусе.

[гомонить юрба]

[лунає «Lose You To Love Me»]

♪ Ти обіцяв мені цілий світ І я на це купилася ♪

♪ Ти був для мене всім І тобі це подобалося ♪

♪ Ти підпалив мій ліс ♪

♪ І дав йому згоріти У моєму хорі ти співав фальшиво ♪

♪ Бо він був не твій ♪

[реп. 1] У Селени Ґомес сталася панічна атака перед…

[реп. 2] Вона фальшивила…

[реп.] Ґомес не вчилася співати

після десятирічної кар’єри й заробляє мільйони.

[реп. 3] …за чотири роки. Але тривога не зникає.

Вона навіть каже, що вовчак посилює напади тривоги.

[Тіфі] Привіт. Вона прокинулася.

-[Стівенс] Привіт. -[Ґомес] Привіт.

[Стівенс] О. Як ти тут?

[подруга] Привіт, Вінні. [цілує]

Я принесла тобі суп і… [нерозбірливо]

і шинку з сиром.

[Мінґус] Алін питала, коли в тебе буде промотур у Лондоні, після Кенії,

ти будеш там три дні.

І питала, чи ти можеш… чи ти хочеш день побути в Парижі, а потім додому.

-Ти поїдеш зі мною, Ракель? -[Стівенс] Так.

Добре.

[Мінґус] Так? Це не буде занадто?

Мм, ні, але я не хочу спішити.

Я кілька років не робила промотурів.

Я їх ненавиджу.

[Стівенс] Думаю, буде чудово,

бо ти з нетерпінням чекаєш виходу альбому…

-[Ґомес] Мм. -…і ти вірна собі.

Я більше не хочу про роботу.

-[Стівенс] Добре. -Подивімося фільм.

Мені потрібна перерва.

[подруга] Від усього?

Мм, ні. У мене багато роботи.

Гантере, може, прогуляєшся й зайдеш перший…

[Дженік] Знаю, ти не перевіряєш свій розклад, але ти їдеш в Африку.

Так, спершу я поїду в Кенію,

а потім у промотур у Лондон і Париж.

Ясно. Ти встигаєш усе зробити

-до наступного місяця? -Так.

Я спокійна.

[Дженік] Потім будуть відеокліп, піар-кампанія, пісня.

Угу.

-[жінка] Ноутбуків нема? -Ні. Роззуватися?

-[жінка] Так. -Так.

Полетіли. У-у!

МАСАЇ-МАРА, КЕНІЯ

-У-у! -Дякую.

Вітаємо.

-Ми кажемо, що це благословення. -Що?

Коли йде дощ, ми кажемо, що це благословення.

-Благословення? -Так.

Коли тут іде дощ, це вважається благословенням.

-[Стівенс] О, чудово. -У! Ой! [хихоче]

[гід] Нате. Надіньте оце. А ви з камерою не намокнете?

-Порядок. -[гід] Усе нормально?

-Усім привіт. -[учениця] Вітаю.

-Вітаю. Як тебе звати? -Анісія.

-Анісія? А я Селена, дуже приємно. -Так.

Привіт. Мене звати Селена. Я приїхала з «WE Charity»

і хочу відзначити ваше прагнення здобувати освіту.

Я дуже рада тут бути.

[Анісія] А до якого ви довчилися класу? Дванадцятий клас закінчили?

-Я пішла з восьмого класу… -Угу.

…а з дев’ятого по дванадцятий вчилася на знімальному майданчику.

По п’ять годин, а потім працювала.

Мм. Ого.

Було цікаво.

Навчатися вдома за комп’ютером. Це хоч і не в класі…

[учениця] Ого.

…але мені подобалося. Я так змогла.

[Анісія] Торік у нас була талант-група,

і ми співали вашу пісню. Оцю…

♪ Хто сказав, що ти не ідеальна ♪

-[сміється] -[Ґомес] О, моя пісня!

-Моя чи не найулюбленіша. -[учениця] ♪ Хто сказав ♪

[усі] ♪ Хто сказав, що ти не ідеальна? Хто сказав, що ти цього не варта? ♪

♪ Хто сказав, що боляче лише тобі? ♪

[Ґомес] У школі я була сором’язлива,

тому зазвичай тусила з двома подругами.

Моя двоюрідна сестра була капітаном команди підтримки,

тому мене ніхто не ображав.

Двоюрідна сестра все тримала під контролем. Е-е…

[Стівенс] Ясно.

Я виросла в сім’ї з вісьмома дітьми. У батьків восьмеро дітей.

Мама сказала, що вони хочуть видати мене заміж,

але якось вони сказали:

«Оскільки ти вчишся у школі й отримуєш стипендію,

наша допомога не потрібна».

Вони не платять за школу

і сказали, що не віддадуть мене заміж.

-[Стівенс] Дуже цікаво. -Ви вірите в кохання?

[учениця хихоче] У кохання?

Ви вірите в кохання?

[учениці сміються]

-Так, ви любите одна одну. -[учениці] Так.

[хихоче] Кохання – це справжній подарунок.

-[учениця] Так. -[Стівенс] Так.

Ви мрієте про кохання чи думаєте лише…

-лише про навчання… -[Анісія] Я…

-…а кохання потім. Так? -[Анісія] Так.

Мати хлопця чи щось таке.

Я буду зустрічатися з хлопцями, коли закінчу школу.

[цокає язиком] Молодець.

Бо я не хочу розсіювати увагу.

Хочу спершу зосередитися на навчанні.

Коли ми будуємо дім,

ми ж не починаємо з даху.

-Ми починаємо з фундаменту. -[гомін]

У мене його ще нема,

тож я спершу закінчу школу…

а потім можна буде подумати про кохання.

[Стівенс хихоче] Гарно сказано.

Дуже добре сказано.

[говорять мовою суахілі]

[Стівенс] Мм.

[говорять мовою суахілі]

-Моє ім’я? Селена. -Селена?

-Так. -Селена.

-А вас як звати? -Даяна.

-Даяна? -Мм.

-Красиве ім’я. -[хихоче] Мм.

[Стівенс] Ракель.

-О, так. Вона каже, що в неї є син. -О! Невже? Він уже дорослий. Ясно.

А він би мене вподобав?

Скільки йому років?

-[жінка] Йому 20 років, майже 21. -[Стівенс] Ясно!

-[Ґомес] Годиться. -Він більше підходить

Селені. Нам обом по 27 років. Селена любить хлопців, молодших за себе.

О боже. Що? Ракель.

Любила. Раніше.

Я переживаю, що вовчак повертається.

-Відкриєш пляшку? -[Стівенс] Мм.

Руки й досі слабкі.

[Стівенс] Тремтять?

Ні, болять.

-Коли роблю отак, то болить. -[Стівенс] Чому?

Не знаю. Я сходила до лікаря. Він сказав, що набряків нема.

Сказав, що єдиний спосіб з’ясувати причину – зробити…

-Дякую. -Мм.

-Треба зробити КТ чи МРТ. -А, так.

-Мабуть, приїду й зроблю. -Угу.

Я Бетті Чеп і вчуся тут на медсестру.

Коли міряєте артеріальний тиск, який середній…

[Чеп]Медсестри завжди поряд,

коли комусь зле, і підтримують людей.

По-моєму, це найкраще, що я можу зробити в житті.

Тато був для мене взірцем.

І він навчив мене, що…

Що треба бути до людей співчутливою

і віддавати більше, ніж отримуєш.

Так.

Я вірю в Бога.

Я завжди собі повторюю: хай що про мене думають люди

і хай які в Бога на мене плани,

це те, чого я досягну в житті. Так.

-Неймовірно. -Так.

-Я теж вірю в Бога. -Ого.

[Чеп] Я народилася в сім’ї з середнім достатком.

Але, на жаль, коли я була в десятому класі,

тато загинув у ДТП.

Мама була не в змозі оплатити навчання в школі й гуртожиток.

Тому я шість років просиділа вдома.

Збирала хмиз, приносила воду й поралася по дому.

Ті шість років були нестерпні,

бо я почувалася тягарем для мами і для всіх інших.

Я занепала духом і втратила надію.

Я пішла на річку й подумала…

«Краще я втоплюся в цій річці.

І все скінчиться, і я…

Я більше не побачу маминих страждань,

не побачу сестер і братів…

Просто покінчу з усім цим».

Я просиділа деякий час на березі й подумала…

«Якщо я зараз втоплюся – а я ж найстарша дитина в сім’ї…

яким я буду для братів і сестер прикладом?»

-Ого. -Тому я себе опанувала,

набрала води й пішла додому.

А через два тижні…

мене покликали на співбесіду сюди, в WE College.

-Ого. -[Чеп] Це диво.

І подивіться на мене тепер. Я взірець для решти дівчат.

[обидві] Так і є.

Іноді мене кличуть розповісти мою історію дівчатам…

і зазвичай я їм кажу: «Навіть якщо ви змушені робити те, що й завжди…

продовжуйте це робити, й диво не забариться».

-Так. -[Чеп] Так.

Потрібна неабияка мужність, щоб думати про самогубство

і зрозуміти, що не варто цього робити.

-Так. -[Ґомес] А ти ж сама-одна.

Мені це знайомо. Коли ти розповідала,

мені знайомий стан, коли хочеться щось

-собі заподіяти. -[Чеп] Так.

Я рада нашому знайомству. [хихоче]

І для мене честь з вами познайомитися. [хихоче]

[хихоче, шморгає]

[удар грому]

[крики]

О. Ракель! Іди сюди.

[кричить]

[Ґомес] Я ставлю собі за мету…

я мрію про це вже сім років –

-створити законопроєкт… -Так. Ого.

…про обов’язкові уроки терапії

від початкових до старших класів.

Знаєте, маленьких дітей питають у садочках,

що вони почувають,

а вони показують усміхнений чи сумний смайлик і вчаться розрізняти емоції.

І це чудово, але чом би ще й не розмовляти про емоції?

-Емоції стають складніші… -Так.

-…і буває важко ними керувати. -Угу.

-[ведучий] А можна дивне запитання? -[Ґомес] Так.

КРЕЙҐ ЗАСНОВНИК «WE CHARITY»

-Що тебе стримує? -Ти ж готова.

Стримує, що я не зможу. Що я на таке не здатна.

[жінка] Мм.

Що я не досить у цьому обізнана.

[жінка] Мм.

Не знаю. Я росла з цим відчуттям.

-[жінка] Мм. Так. -[Ґомес] Мм.

Але саме завдяки цьому

ти добре розумієш інших.

І саме тому цей законопроєкт маєш створити ти.

[Ґомес] Якщо чесно, я ніколи не почувалася в чомусь впевненою.

Навіть коли я стою перед юрбою на сцені,

я знайду одну людину, якій я не подобаюся, й повірю їй.

А я хочу вірити в себе.

Люди, яких я зустріла в Кенії, такі щедрі.

Я хочу відчути, що я заслуговую бути тут з ними.

[дзвенить дзвіночок]

[Стівенс] Ми ще поговоримо.

-Про що? -Про все це.

-Про що? А, знаю. [шморгає] -Я знаю, тобі сумно.

Треба що три місяці кудись їздити.

Будемо щокварталу планувати поїздки.

І треба поговорити, чому не любиш бувати вдома,

чому не хочеш вмикати телефон. Так…

Так не повинно бути.

Розумієш, про що я? Про те, чого ти можеш досягти в житті

і від чого не боятимешся вмикати телефон,

і з радістю йтимеш додому, і не ненавидітимеш свою роботу.

-Розумієш, про що я? -Мм.

Ти можеш зробити щось таке, що поможе

тобі це подолати.

Не обов’язково постійно жити в такому стані.

У певному сенсі це втеча від реальності. Розумієш? Це наче…

Чи реальність – оце?

Це не реальність. Це їхня реальність. Це…

Це може бути твоєю реальністю кілька разів на рік.

Можеш приїжджати сюди на тиждень і чимось помагати,

але це не твоя реальність.

♪ Я хочу лишитися тут назавжди ♪

♪ Я не хочу заплющувати очі ♪

ХОР ХЛОПЧИКІВ-КЕНІЙЦІВ

♪ Я хочу лишитися тут назавжди ♪

♪ Я не хочу заплющувати очі ♪

♪ Я хочу лишитися тут назавжди ♪

♪ Я не хочу заплющувати очі ♪

♪ Я хочу лишитися тут назавжди ♪

♪ Я не хочу заплющувати очі ♪

[радіють]

ЛОНДОН

[гомін]

[сигнал машини]

-[Ґомес] Хто це? -[член команди] Папараці.

[Кешіш’ян] Боже. Там повно папараці.

[члени команди] Так, чимало.

Тут дуже шумно, Кріс.

[Кріс] Знаю.

У мене культурний шок.

[Кріс] Розумію.

-[Мінґус] Селена. Доброго ранку. -Мм.

[Ґомес] Привіт.

Уже сьома ранку. Через пів години прийдуть візажисти і стилісти.

[Стівенс] Селлі.

Ох, мені наснився кошмар.

У Кенії мені снилося лише хороше.

-[подруга] А потім… -У Кенії кошмарів не було.

[Ґомес] Що я говорила?

Я розчула небагато, бо ти бурмотіла,

але одне розчула. Ти сказала: «Я всім взяла кави!»

-А я така: «Ого!» -Вона таке сказала?

[подруга сміється] А вона мені…

[Стівенс] Твоя робота

дає тобі змогу отак подорожувати

-і робити свій внесок, розумієш? -Мм.

Тож навіть якщо твоя робота важка, вона…

Замовиш тайські страви?

[Стівенс] Хочеш тайських страв о 07:00?

-Так. -Добре, замовлю.

У нас у студії єдина й неповторна королева…

-О. -…Селена Ґомес!

[радісні крики]

-[ведучий] Виходить альбом. -Так.

Ти брала перерву.

Що ти робила під час цієї перерви?

Під час неї було дещо особисте й нелегке,

і мені це було необхідно перед виходом альбому.

Усім привіт. Я Селена Ґомес

і відповідаю на питання з інтернету.

«Селена Ґомес їсть печиво виделкою».

Цікаві питання. Я роблю для світу щось дуже визначне.

Яке це за сьогодні інтерв’ю?

Четверте.

[Ґрін, Маскелл] Четверте?

-[гомін] -[Барр] Селено, від твого синглу

хочеться плакати, обняти тебе,

загорнути в ковдру й говорити про хлопців.

Пісня якраз про те, що насправді

не треба сидіти й говорити про хлопців.

[папараці] Селено, для фанатів!

Привіт, я Селена Ґомес і граю в емодзі-гру.

Ти маєш дивні вподобання в їжі?

Попкорн з розсолом.

[інтерв’юер] Улюблений колір.

Мій улюблений колір – червоний.

«Чаклуни з Вейверлі».

-[Ґомес сміється] -Стоп.

Опишіть одним словом діджея.

«Marshmello».

-Пухнастик. -Добре. Це все. Дякую.

-[оператор] Дякую. -Дякую.

Ой. Добре, вибачте.

[зітхає]

[член команди] Дивні якісь питання.

[член команди хихоче]

Згаяла час та й годі.

Що в мене за планом?

[подруга] Треба вставати, через 10 хвилин тебе почнуть збирати.

Вибач, я ще сонна. Що мені робити?

-[сковтує, сміється] -[пирхає]

Стан, який буває під час джетлагу,

буває тільки після перельоту.

-[перукарка] А що це? -[Маріно] Це купа всього.

-[перукарка] Це й не втома. -[Маріно] Знаю.

[перукарка] Ти наче в іншому світі.

-[Маріно] Як у космосі. -[перукарка] Так.

[жінка] Встромляй.

[пікання]

[виють сирени]

Це по мене.

[члени команди сміються]

[Стівенс] У день прильоту ми йдемо на день народження Марісси. Пам’ятаєш?

[Ґомес] У день прильоту? Ні. Я робитиму своє.

Я не піду. Мені ж на другий день… знімати кліп.

Клас.

-Це чимало всього. -Буде весело.

Я не сумніваюся, але ми ще кілька днів будемо ніякі.

Так. Я просто подумала, що ти захочеш піти,

-але… Мм. -Я б пішла,

-але тоді в мене буде один вихідний. -Добре.

Думаєш, я скаржуся на свою роботу?

Так. Принаймні схоже. [прокашлюється]

Зовсім ні. Ракель, я кажу, що мені треба відпочити.

-Це ж не щось погане. Авжеж, я… -[прокашл.] Авжеж, не погане.

Важливо не що ти сказала, а як.

Я не скаржилася на роботу,

а сказала, що добре було б відіспатися.

[прокашлюється]

[Ґомес зітхає]

-Ти вважаєш, що я невдячна за… -Ні, я не вважаю тебе невдячною.

Просто мені здається, що ці кілька днів ти трохи сама не своя,

і хочу з’ясувати причину.

У нас був цікавенний тиждень в Африці…

Знаю.

Я ще не прокинулася.

Ти чула, як я всім сказала, в якому я захваті від Лондона.

Що ще ти від мене хочеш?

Нічого.

[прокашлюється]

Я спитала, чи все нормально, бо ти якась пригнічена.

Мені тут цікаво.

От і добре. Рада, що тобі цікаво.

Мені так не здалося, тому я в тебе і спитала.

-Ну все, набридло. -[кашляє]

Мм.

[жує, кашляє]

[гомонять шанувальники]

Ух.

-Вітаю. -[гомін]

[інтерв’юер] Про новий альбом. На що б ти хотіла, щоб фанати

звернули в ньому увагу?

Я відчула, що пора мені повідати свою історію,

поки вона ще актуальна.

Відчула, що те, що лягло в основу «Lose You to Love Me»,

має стати піснею.

Вона про те, що ви не самотні,

що самотнім бути так тяжко,

і що це можна побороти, лише відпустивши ситуацію.

Ти співачка й акторка, працювала в кіноіндустрії й у сфері моди.

Ти хотіла б спробувати себе ще в чомусь?

-У майбутньому. -Е-е,

я ще трохи побуду в цьому.

Але, зрештою, коли моя кар’єра піде на спад,

я, мабуть, присвячу більшу частину життя благодійності.

-Добре. Мене влаштовує. -Так.

-[пирхає] Ого. Дякую. -[сміється]

-Я це ціную. -[сміється] Дуже вам дякую.

Видно, що слухали дуже уважно.

Усе, закінчили?

-[чоловік] Так. -[член команди] Дістало.

Можна я сяду?

Аякже.

-Сідай. -[член команди] Закінчили.

[стил.] Перевдягнемо тебе.

-Найтупіше інтерв’ю в моєму житті. -Що сталося?

Остогидло. Я більше не можу. Це так тупо.

Через такі інтерв’ю я почуваюся нікчемою.

-[стогне] -Так.

Вона ставила цікаві запитання,

але геть не слухала моїх відповідей.

Я більше так не хочу.

Я почуваюся товаром.

[зітхає] Боже.

-Це мене розізлило. -[член команди] Так.

А знаєте, я почувалася, як тоді, коли працювала в Disney.

[член команди] Це тригер.

Не зна… Я роками намагалася позбутися того образу.

Я схожа на чаклунку

в такому вбранні… знов з чарівною паличкою.

-Пусте. Нехай. -[Кешіш’ян] Ти це зробила.

-Більше вже не треба. -Так.

[гомонять шанувальники]

Привіт.

[радісні крики]

[кричать шанувальники] Селена!

-Привіт, Селено. Як життя? -Селена!

[гомін]

[кричать шанувальники] Селена!

О, я йду туди.

[фан. 1] Ти красива. Дякую.

-[плаче] -Як ти? Не плач.

-[плаче] -Усе добре. Не плач.

-Усе… Надіюся, це сльози щастя? -Так.

От і добре.

-А можна фото? -Так. Зробімо фото.

[фан. 2] Селено, фото!

[тривають радісні крики]

-[охоронець] Усе добре? -Я в порядку.

[зітхає]

[крекче]

[Стівенс] Вип’єш ранкові ліки?

Мм.

[Стівенс] Я знаю, що ти скажеш, але… треба.

-[гомонять папараці] -[папараці] Доброго ранку, Селено!

[клацають фотоапарати]

[глибоко дихає]

[беззвучно, нерозбірливо]

Прикріпіть мікрофон під кофтиною чи зверху.

[працівник Capital FM] Знаєте, що робити?

-Ні. Так я краще працюю. -[сміється]

[хихоче] Ми залишимо вас саму в кімнаті.

Перед дзеркалом. Це розмова з самою собою.

-Ясно. -Ви чутимете

з отого динаміка, що треба робити.

-Добре. -А далі – імпровізація.

-Добре. -Чудово.

[працівниця Capital FM] Вітаю, Селено. Відкрийте, будь ласка, перший конверт.

«Пісня, яка нагадує мені про закоханість».

[цокає язиком] Не знаю, чи є така.

[хихоче]

Конверт номер два, будь ласка.

[прокашлюється]

«Що я бачу, коли дивлюся в дзеркало?»

Чому питання такі відверті?

[цокає язиком] Я…

[зітхає] Я бачу…

Я ще так і не зрозуміла, що я там бачу.

Хороші запитання.

Твоя найбільша мрія.

Найбільше я мрію, що зможу рятувати життя…

людям за допомогою…

[зітхає] …за допомогою чогось такого,

як пісня, музика чи я сама, просто говорячи про негаразди,

випробування і страждання, які я пережила.

Що я буду голосом для тих, хто не розуміє, що з ними діється

чи що вони відчувають.

Надіюся, так і буде. [хихоче]

Дивовижно. Дуже дякую.

[Ґомес] Ця дівчина змучена тривогою

і не може поворухнутися, коли дивиться в дзеркало.

Коли всі дивляться, вона всміхається, та коли вона сама, вона плаче.

Вона ховається, бо боїться показати себе.

Мій світ такий порожній.

Мій світ такий великий і холодний.

Я прагну радості й надії.

Чистого повітря, яким я нарешті зможу дихати.

Як було, вже не буде.

Чому всі у футболках з написом «rare»?

[Феллон] Вийшов альбом «Rare». «Rolling Stone» у захваті.

У «Billboard» ти тріумфаторка.

«Variety» пише, що «Rare» – чи не найкращий попальбом

-за останній час. -[дикт.] Це Селенин

третій студійний альбом і перший за чотири роки.

Співачка каже: «Цим альбомом я наразі пишаюся найбільше».

[Ґомес] Кенія була як сон.

Коли я з цікавості спитала про хлопців,

усі сказали: «Ні, ні».

-[хихоче] -«Ми просто…»

Вони почали хихотіти і сказали: «Ми хочемо робити своє,

а кохання прийде потім». А я думаю: «Класно».

-[сміється] -Прикольно.

Ті дівчата були впевненіші в собі, ніж була я, і було приємно це бачити.

Іноді… я буваю…

Я себе накручую,

і виникає відчуття, що в якихось аспектах життя

я не віддаю, а це не… І через це я…

Через це буває так погано.

Я ніби тільки беру й беру, а люди повинні дати мені оце

й оце,

хоч насправді я не така.

Тепер я хочу подорожувати що три місяці.

Я вечеряю з Алін і Заком,

і ми поговоримо

-про цілі. -[Кешіш’ян] Так.

Поговорімо трохи про твою поїздку й про організацію WE.

-Може, ти почнеш? -[Ґомес] Мм.

Поділися своїми думками.

Я хотіла б скласти навчальну програму,

за якою вчилися б у школах.

Мені є що розказати про зв’язок зі своїми емоціями

і про важливість цього.

Ти у великій біді,

-якщо цього не розумієш. -А ще…

Ти не маєш співчуття й емпатії.

-Так. -І не вмієш

ладнати з людьми, бо не знаєш як.

І ти хочеш бути до цього причетна.

-Це для мене… -Ти хочеш цим займатися.

Дуже-дуже важливо.

[радіоведуча] Почнемо випуск з новин про смертоносний вірус,

який, за словами органів охорони здоров’я, може вбити тисячі

чи навіть мільйони людей.

Сьогодні вранці в США підтвердили другий випадок.

Це новий штам так званого коронавірусу.

[ведучий] Найбільші міста країни

тепер схожі на міста-привиди.

[ведуча] За одну ніч наше звичне життя

поставили на паузу.

Американці намагаються пристосуватися до «нової норми».

[вед. 2] Інфраструктура – від приватних гігантів,

як Microsoft до Міністерства енергетики

і навіть Міністерства фінансів, – дуже постраждала.

-Законодавці вимагають відповідей… -Селено,

поміряємо тобі артеріальний тиск.

[Стівенс] Привіт, Вінні.

[ведуча] Вітаю й дякую, що ви з нами.

Починаємо з екстрених новин про «WE Charity».

Організація опинилася в центрі розслідування діяльності

прем’єр-міністра Джастіна Трюдо.

«WE Charity» припиняє свою роботу в Канаді.

Проблеми почалися після того, як Ліберальний уряд

без тендера присудив організації багатомільйонний контракт на…

[Ґомес] Звинувачення проти «WE Charity»

унеможливили мою дальшу роботу з ними.

[стогне]

[Кілбурґер] Найважливіше…

[Ґомес] Це розбивало мені серце, бо я бачила їхні добрі наміри

і дівчат у Кенії, життя яких змінилося.

А тепер усе так заплуталося.

[Кілбурґер] Ми створили організацію в 1995 році,

ще підлітками, у батьківських підвалах у Торнгіллі,

-і сьогодні нам 25 років… -Не можу слухати. Я розчарована.

[Ґомес] Я була в розпачі.

І сердилася.

Пандемія Covid-19 розлучила нас з друзями й рідними.

І здавалося, ніби в мене забрали ще й мету, яку я знайшла в Кенії.

І от коли мені здавалося, що гірше вже не буде,

стало ще гірше.

[плаче] Не знаю. [шморгає]

Мій вовчак.

[оператор] Десь болить?

-[плаче] -Іди обніму. Мені жаль.

-Порядок. -[оператор] Люблю тебе.

[плаче] І я тебе.

[оператор] Це минеться.

Лікарі розберуться. Тобі полегшає.

[подруга] Коли ти дізналася про вовчак,

було так само?

[плаче] Так, але я була молодша.

У мене давно вже такого не було. [плаче]

-Боже. -Воно болить

уже зранку, коли я прокидаюся. [шморгає]

Я зразу починаю плакати, бо болить.

-[подруга] Так. -Болить геть усюди. [шморгає]

Мені сняться кошмари про минуле. [шморгає]

Я думаю, що моє минуле й помилки… [шморгає] …вганяють мене…

в депресію.

Я працюю все життя, ще змалечку,

і єдине, чого я хочу, – це сім’я. [шморгає]

Я хочу бути мамою.

Я сказала Ракель, що іноді хочу все покинути

і жити щасливим, нормальним життям, як усі інші. [шморгає]

А вона сказала: «Мені здається, що Бог дав тобі сил

не кидати, не опускати рук». [шморгає]

Я не хочу бути суперпопулярною.

Не хочу такого.

Але знаю – якщо вже я відома, я маю використати це на благо.

Я наче застрягла, а хочу рухатися вперед. [шморгає]

Вітаю.

[Доктор Воллес] Вітаю, це доктор Воллес.

Я дзвоню повідомити вам результати аналізів.

У вас позитивний ревматоїдний фактор,

а це означає, що у вас вовчак і ревматоїдний артрит.

Ми можемо виписати вам ще одну дозу ритуксану, яка, ймовірно, –

при вашій швидкості засвоєння –

десь на рік позбавить вас болю в суглобах.

Добре.

-[Д-р Воллес] Гаразд. -На все добре.

-Бувайте. -[Д-р Воллес] Бувайте.

[шморгає]

[член команди] Принаймні це щось прояснило.

Мені завжди краще, коли є відповіді,

але того разу ритуксан дався мені важко, проте я…

[член команди] А що це?

Ритуксан — це ліки, які вводять через крапельницю,

і процес триває десь чотири-п’ять годин.

[затинаючись] Спершу буває тяжко, але це нічого.

[медсестра] Отак.

Мені дали заспокійливе, бо я не можу сидіти й нічого не робити.

Бабуся не захотіла прийти, бо вона…

бо вона раз бачила мене в такому стані.

[Мінґус] Не бери в рот.

[випльовує]

[Ґомес] Нащо я тут?

Чому я жива?

[Мінґус] Глянь на неї. Дюймовочка-балерина.

[Ґомес] Не просто ж так.

[Мінґус] Перше купання. Він як те щуреня.

-[скрикує] -[сміється]

[Мінґус] А тепер твоя черга.

-Заткнися. [сміється] -[сміх]

Я люблю своїх друзів, свою сім’ю. Думаю, я чудова дочка.

І чудова подруга. І це для мене дуже важливо.

-Що це таке? -[сміх]

Та, вочевидь, я й досі жива, щоб зробити все, що можу,

щоб помагати іншим.

Я СЕБЕ НЕНАВИДІЛА, ТА ДОЗВОЛИЛА СОБІ СИДІТИ…

Серцем я й досі в Кенії,

але іноді в мене там виникало чуття вини.

Не знаю, це бісить.

Я ж з’їздила туди, відзняла матеріал, прожила все це.

Але це так важко, бо я почуваюся егоїсткою.

Поїздка була чудова. І чи відчуваю я, що вона була корисна? Так.

Але чи відчуваю я, що зробила достатньо? Ні.

Поговорити з кимось у Кенії про психічне здоров’я –

це… [затинаючись] …прекрасно.

Не знаю…

Не знаю, чи було в мене таке:

«О, я туди з’їздила, я така хороша людина».

Мені скоріше здається, що для мене це лише початок.

Усім привіт. Я Селена Ґомес.

У Всесвітній день психічного здоров’я я запросила доктора Мурті –

головного військового лікаря – поговорити зі мною про самотність

і про те, як людям подбати про своє психічне здоров’я.

Дякую за запрошення, Селено. Я тішуся,

що ми порушили цю тему.

Ситуація була доволі важка ще до початку пандемії COVID-19

через високу статистику самотності, депресії і тривожності,

і я маю побоювання, що багатьом людям стало ще гірше.

Як розпізнати самотність у собі й в інших?

І чи симптоми самотності – це лише коли ти сам-один?

[Доктор Мурті] Так зразу й не скажеш.

Глибоко самотнім можна почуватися навіть у юрбі.

Саме тому у світі повно людей,

які, на перший погляд, здаються успішними.

Вони знамениті, багаті, впливові.

Але насправді важлива якість спілкування з іншими людьми.

-Угу. -Коли ми спілкуємося

з тими, з ким не можемо бути самими собою,

це віддаляє нас від людей.

Так.

І, виявляється, служіння – чи не найкраща протиотрута

від самотності.

Через служіння можна побачити, що нам є чим

поділитися зі світом,

і для цього не обов’язково працювати в їдальні.

Можна ж просто уважно когось вислухати.

Ми можемо поділитися чимось надважливим.

Угу. Правильно.

Селено, віднайти справжнього себе

і мати тісний зв’язок з людьми, які поруч,

не означає, що треба стати кимось,

ким ми не є.

Це означає стати тими, ким ми є за своєю суттю,

-розкрити найкраще в собі… -Ого.

…і пізнати свою сутність і призначення

через дарування і приймання любові.

Я вражена. Неймовірні слова.

Ходімо.

Підеш зі мною? Ні?

«Закінчіть речення.

Незнайомі люди описали б мене як… і тільки я знаю, що я…»

Незнайомі люди описали б тебе як приємну безтурботну американку.

І вони б здивувалися,

бо тільки ти знаєш, яка ти складна особистість.

У тобі багато різних граней.

І багато різних сторін.

О.

-Вибач. -А ти що скажеш, Ешлі?

По-моєму, чудова відповідь.

[цокає язиком] Далі.

«Ви вірите, що у всіх є покликання? Якщо так, як думаєте, ви знайшли своє?»

Так, я вірю, що у всіх є своє покликання.

Кожен знає своє покликання, але не кожен обирає йому слідувати.

Згодна.

Як це?

Я вважаю, що кожен знає, що його надихає,

що надає життю сенс й що робить щасливим.

Але не кожен це для себе обирає.

Так, мабуть, це самосаботаж.

Саме так.

Думаю, бути нормальною

-чи коли в житті нема хаосу… -Точно.

…це незвично, бо, як подумати,

твоє життя так довго, чи не змалечку,

було суцільним хаосом.

-Правда? -Так.

Тож у цьому є сенс, бо так зручніше.

-Так, аж не віриться. Це паршиво. -Так.

Але ти це розумієш, і це добре. Ти знаєш, що тебе надихає,

-робить щасливою. -[Кук] Ти розумна.

А що не робить.

О. Я тебе люблю.

Вона спокійніша, так?

Манюня. Зазвичай вона робить отак.

-[сміється] -[крекче]

Я бачу тебе, а ти бачиш мене.

Це тому, що я схожа на твою маму.

[ахає] Гляньте на мою маму.

[подруга] Ой боже.

Я схожа на маму?

Так.

-Що? -[Ґомес] О, чубчик.

А ось вона виходить заміж за мого вітчима Браяна.

-Він чудовий вітчим. -[Мінґус] О.

-Які гарні. Красива пара. -[Косме] О. Такі милі.

-Селена. Привіт. -Привіт.

-Як поживаєш? -[подруга] Добре, а ти?

Я нормально.

Вони не кусаються.

Гей. [цокає]

Це моя наймолодша.

-Це дочка двоюрідної сестри… -Боже.

…а ще двоє моїх діточок не тут, бо в сина лейкемія.

-О ні. -Він залишився в іншої мами,

а сестричка захотіла лишитися з ним.

Так.

-І ми лишили їх там. -[лепече]

Що це? Хочеш мене налякати?

Знаєш, хто це?

Це Селена Ґомес.

Я Селена.

-Пісні якої ти слухаєш. -[сміється]

-Так. -[ахає]

-[кричить] -[сміється]

[Ґомес сміється]

[кричить]

[Ґомес хихоче]

[подруга] Грає на публіку.

-Я теж така була. О. -[сміється]

[подруга] Сюди, песик. Ні?

-Ти альфа. -Я думала, вона не справжня.

Авжеж, справжня.

-Матуся з нею вчилася. -[ахає]

Вона жила на сусідній вулиці.

-[кричить] -Ми разом виросли.

Можна тебе обняти?

-[сміється] -Так. [сміється]

Тепер щаслива?

Так!

[сміється]

-[Ґомес] Я зайшла привітатися. -Так приємно.

-Рада була тебе бачити. -Аякже. Рада зустрічі.

-Рада, що в тебе все добре. -Так.

Уже краще. Повір, спершу було трохи страшно,

бо я ж з тобою росла, і знала. Було важко бачити, що ти пережила.

Так. Дякую, мені вже краще.

О, ми тебе любимо.

-Бувай, солоденька. Па-па. -Скажи: «Па-па». Скажи: «Дякую».

[Ґомес] Коли в тебе проблеми з психічним здоров’ям,

дуже важливо знати, що робити,

і визнати, що проблема таки є.

Я не соромлюся своєї хвороби.

Довелося згадати те, про що я геть забула.

Я нагадувала собі: «Ти не погана людина.

Ти не підла.

Ти не божевільна. Ти геть не така,

але доведеться з нею жити.

Знаю, це занадто, але така вже реальність».

І я зрозуміла, що стосунки з біполяркою і з собою – це…

Вона ніде не дінеться.

Просто тепер ми будемо дружити.

Мабуть, мені судилося таке пройти, щоб стати тією, ким я стала,

і мені тепер з цим жити,

але я дуже щаслива.

Я в ладу з собою.

Я злюся.

Я сумую.

Я впевнена в собі.

Я маю багато сумнівів.

Мені над собою ще працювати і працювати.

Мене достатньо.

Я Селена.

У 2020 РОЦІ СЕЛЕНА ҐОМЕС ЗАСНУВАЛА ФОНД RARE IMPACT FUND,

ЩОБ ЗІБРАТИ 100 МІЛЬЙОНІВ ДОЛАРІВ

ДЛЯ НАДАННЯ БЕЗПЛАТНОЇ ДОПОМОГИ

МОЛОДИМ ЛЮДЯМ З ПСИХІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ.

У ТРАВНІ 2022 РОКУ СЕЛЕНА ТА ЇЇ RARE IMPACT FUND

ПРОВЕЛИ ПЕРШИЙ МОЛОДІЖНИЙ ФОРУМ НА ТЕМУ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я

РАЗОМ З БІЛИМ ДОМОМ.

СЕЛЕНА ЗУСТРІЛАСЯ З ПРЕЗИДЕНТОМ, І ВОНИ ОБГОВОРИЛИ СТВОРЕННЯ

НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я В АМЕРИКАНСЬКИХ ШКОЛАХ.

ЯКЩО ВИ ПЕРЕБУВАЄТЕ В США І ВАМ ПОТРІБНА НЕГАЙНА ДОПОМОГА,

ДЗВОНІТЬ АБО ПИШІТЬ НА НОМЕР: 988,

І ВАС З’ЄДНАЮТЬ З КВАЛІФІКОВАНИМ СПЕЦІАЛІСТОМ.

ЯКЩО ВИ ПЕРЕБУВАЄТЕ ЗА МЕЖАМИ США,

ПЕРЕЛІК ГАРЯЧИХ ЛІНІЙ ПО ВСЬОМУ СВІТУ Є НА САЙТІ APPLE.COM/HERETOHELP.

СЕЛЕНА ҐОМЕС:

Я ТА МІЙ СВІТ

-[продюсер] Дякую за зустріч. -[Ґомес] Аякже.

Я хочу, щоб люди зрозуміли, що для цього проєкту

я відкрила вам своє серце,

і я хочу побачити, як ви подасте мої слова у фільмі.

Я такого ще не робила. А ви?

-Ні, я… Так. -Документалки про особисте?

-Ні, це дуже особисте. -[продюсер 2] Так.

[продюсер 1] Ми не перекрутили твої слова.

-[сміються] -Не перекрутили.

Переклад субтитрів: Аліє Бекірова