Відео

Транскрипція

Кожен почувається самотньо час від часу.

Коли немає з ким посидіти за обідом,

коли ми переїжджаємо в нове місто,

або коли ні з ким поговорити на вихідних.

Але протягом останніх десятиліть це рідкісне відчуття стало хронічним для мільйонів.

У Великобританії 60% людей віком від 18 до 34 років, зізнаються, що часто почуваються самотньо.

В США 46% населення регулярно почуваються самотньо.

Сьогодні ми живемо у світі з найбільшими можливостями для спілкування,

І попри це, незліченна кількість людей відчувають ізольованість

Бути на самоті і почуватися самотньо — не одне і те саме.

Ви можете відчувати щастя наодинці з собою, а можете не витримати й секунди у компанії друзів.

Самотність — суто суб’єктивний та індивідуальний досвід.

Якщо ви почуваєтесь самотньо — ви самотні.

Існує стереотип, що самотніми стають лише ті, хто не знають, як спілкуватись з людьми

або як поводитись з оточенням.

Але дослідження показали, що соціальні навички ніяк не впливають на соціальні зв’язки.

Самотність може зачепити кожного: багатих, відомих, красивих, компанійських, приємних зп характером людей.

Ніщо не зможе захистити нас від самотності, так як це є частина нашої біології.

1. Що таке самотність?

Самотність — такий самий природний стан тіла, як і голод:

і якщо голод змушує думати вас про фізичні потреби,

то самотність привертає увагу до соціальних.

Ваше тіло турбується про соціальні потреби, бо мільйони років тому це було важливо для виживання.

Природний відбір винагороджував наших предків за співпрацю та створення зв’язків з іншими,

людський мозок розвивався і став все краще і краще налаштованим для розуміння думок та почуттів інших,

що зрештою дозволило створювати і підримувати соціальні зв’язки.

Соціальність стала частиною їх життєвих потреб.

Люди народжувались у групах від 50 до 150 людей, і залишались в них протягом всього життя.

Достатнє харчування, безпека, тепло та догляд за потомством було майже неможливим без підтримки інших.

Бути разом означало вижити,

бути самотнім - померти.

Тому надзвичайно важливим було вживатись поряд з іншим.

Для наших предків найстрашнішою загрозою були не леви,

а нерозуміння настроїв групи і вигнання.

І щоб уникнути цього, організм «придумав соціальний біль»

Такий біль є еволюційним пристосуванням до відторгнення —

така собі система раннього попередження,

що стримує від дій, через які вас можуть виключити з групи.

Предки, які відчували біль через відторгнення, більш охоче змінювали поведінку, коли група відмовлялась від них

і тому залишались у племені — на противагу тим, кого було вигнано, і хто, ймовірніше, помер.

Через це відторгнення і є таким болючим.

Більше того: чому і самотність така болісна.

Більшість часу ці механізми працювали на наше благо,

доки ми не почали будувати новий світ.

2. Труднощі сучасного світу

Епідемія самотності, яку ми спостерігаємо сьогодні, почалась у часи пізнього Відродження,

після того, як західна культура зосередилась на особистості.

Інтелектуали відійшли від колективізму Середньовіччя, а протестантська мораль акцентувала увагу на особистій відповідальності.

Ця тенденція підсилилась під час промислової революції:

люди покидали села і поля задля роботи на фабриках,

громади зі столітніми історіями розформовувались, в той час, як міста росли.

Поки наш світ стрімко стає новітнім, ця тенденція прискорюється ще більше

Сьогодні ми подорожуємо на довжелезні відстані заради роботи, любові чи освіти, залишаючи свої старі соціальні зв’язки позаду.

Ми знайомимось з людьми вживу менше, і бачимось з ними рідше, ніж колись.

У США середня кількість близьких друзів впала з 3 у 1985 до 2 у 2011.

Самотніми найчастіше стають випадково: ви дорослішаєте, стаєте зайнятими роботою,

навчанням, любов’ю, дітьми чи переглядом серіалів.

Перестає вистачати часу на все.

Найлегше і найзручніше — просто жертвувати часом з друзями,

аж доки одного дня ви не усвідомите, що стали почуватись ізольовано,

що прагненете близьких стосунків.

Але знайти близькі стосунки важко, тому самотність може стати хронічною.

Попри те, що люди можуть задовольнятись такими речами, як Айфон чи космічний корабель,

тіло і мозок залишаються такими самими, як і 50 тисяч років тому.

Біологічно, для нас і досі краще жити у взаєминах з іншими.

3. Як самотність вбиває

Великі дослідження показали, що стрес, спричинений хронічним почуттям самотності

є одним з найбільш нездорових речей, з яким люди можуть зіткнутись.

Це спричиняє раннє старіння, збільшує смертність від раку,

пришвидшує хворобу Альцгеймера та ослаблює імунітет.

Самотність удвічі смертельніша за ожиріння

і настільки ж смертельна, як викурювання пачки цигарок щодня.

Найгірше те, що як тільки вона стає хронічною, вона здатна стати самопідтримуваною.

Фізичний та соціальний біль використовують однакові мозкові механізми:

обидва сприймаються як загроза,

тому соціальний біль миттєво спричиняє захисну поведінку, коли ми його відчуваємо.

Хронічна самотність змушує мозок перемкнутись в режим самозахисту:

він бачить небезпеку і ворожість усюди.

І це ще не все.

Деякі дослідження показали, що в стані самотності мозок стає чутливішими до соціальних сигналів,

в той же час він частіше помиляється в тому, щоб розуміти їх правильно.

Ви звертаєте більше уваги на інших,

але при цьому менше їх розумієте.

В частині мозку, що розпізнає обличчя, збиваються налаштування

і вона починає сприймати нейтральні вирази обличчя, як ворожі,

що змушує нас менше довіряти іншим.

Самотність змушує нас очікувати найгірших намірів від інших людей.

Через таке вороже сприйняття світу навколо ми можемо зациклитись на собі, задля самозахисту,

що виглядатиме більш холодно

недружньо та соціально непристосовано, ніж ми є насправді.

4. Як вирішити цю проблему?

Якщо самотність глибоко вкорінилась у вашому житті,

найперше, що можна зробити, це спробувати побачити порочне коло в якому ви застрягли.

Зазвичай це відбувається приблизно так:

Початкове відчуття ізольованості призводить до смутку, що змушує вас вибірково зосередитись

саме на досвіді негативних взаємодій з оточенням.

Це робить ваші думки про себе та інших більш негативними,

що зрештою і змінює вашу поведінку.

Ви починаєте уникати людей, що лише загострює відчуття ізольованості.

З часом це коло стає більш напруженим і з нього все важче вирватись.

Самотність змушує сидіти подалі від однокласників,

не відповідати на дзвінки від друзів, відхиляти запрошення

аж допоки вони не припиняться.

Кожен має свою історію, і якщо ваша стане такою, в якій вас уникають,

інші це підхоплять, і ваш світ стане таким, яким ви зрештою його бачите.

Часто цей виткий процес триває роками,

і закінчується депресією та проблемами зі стосунками, навіть тоді коли ви прагнете до них.

Перше, що ви можете зробити, щоб вирватись з цього кола

це прийняти, що почуття самотності цілком нормальне,

і тут немає чого соромитись.

Кожна людина почувається самотньо в той чи інший період життя. Це загальнолюдський досвід.

Ви не можете позбутись його чи ігнорувати, аж доки воно магічно не зникне,

але ви можете прийняти те, що ви почуваєтесь самотньо і спробувати позбутись причини.

Ви можете поглянути на чому ви зосереджуєте свою увагу

і перевірити чи це вибіркове зосередження лише на негативних речах.

Чи справді взаємодія з колегою була негативною,

чи може вона була нейтрайною або взагалі позитивною?

Яким насправді був зміст тієї взаємодії?

Що вам відповіли?

Чи вам дійсно сказали щось погане, чи ви додумали за співрозмовника те, чого він не мав на увазі?

Можливо інша людина не реагувала на вас негативно, а кудись поспішала.

Після цього подумайте про ваше сприйняття оточення.

Ви припускаєте найгірше стосовно намірів інших людей?

Можливо ви з самого початку взаємодії вважаєте, що знаєте як воно мине?

Чи вважаєте ви, що ніхто не хоче бути поруч з вами?

Чи намагаєтесь ви уникнути болю і не ризикуєте відкритись?

І якщо так, чи можете ви спробувати повірити, що в інших можуть бути хороші наміри?

Чи можете ви припустити, що вони не налаштовані проти вас?

Чи ризикнете відкритись та бути вразливими?

І стосовно вашої поведінки:

чи уникаєте ви можливості бути поряд з іншими?

Чи шукаєте ви виправдання для відхилення запрошень?

Чи можливо ви відштовхуєте інших заради самозахисту?

Ви поводитесь так, ніби вас атакують?

Чи ви справді шукаєте нові знайомства, чи можливо змирились з таким становищем?

Звичайно, кожна людина та ситуація є унікальною і відрізняється від інших,

а самороздумів може виявитись недостатньо.

Якщо ви не відчуваєте сил вирішити свою проблему самостійно,

будь ласка, спробуйте отримати професійну допомогу. Це ознака сміливості, а не слабкості.

Хоча ми дивимось на самотність лише як на особисту проблему чи кризу громадського здоров’я,

вона заслуговує більше уваги.

Люди збудували світ, якому явно не бракує дивовижності, але жодна з тих блискучих речей,

що ми створили, не зможуть задовольнити чи замінити

нашу основну біологічну потребу зв’язків з іншими.

Більшість тварин отримують необхідне з фізичного оточення, ми — один в одного,

і тому нам варто створювати наш світ на основі цього.

Спробуймо зробити щось разом: зв’яжемось з кимось сьогодні,

незалежно від того, чи ви почуваєтесь самотньо, чи може хочете зробити чийсь день кращим.

Напишіть тому, з ким ви не давно спілкувались,

Подзвоніть родичу, який усамітнився.

Запросіть когось зі знайомих на каву.

Чи просто підіть туди, куди зазвичай соромитесь чи лінитесь ходити:

наприклад клуб настільних ігор, чи у спортивний зал.

Усі люди різні, тому ви самі знаєте, що краще підходить вам.

Можливо, нічого надзвичайного не відбудеться.

Це нормально: не очікуйте багато від першої спроби.

Мета полягає лише в тому, щоби трішки відкритися,

потренувати свої спілкувальні м’язи, щоби вони могли стати сильнішими з часом,

або допомагати тренувати їх іншим.

Ми хочемо порекомендувати вам дві книги, які прочитали досліджуючи тему цього відео:

«Emotional First Aid» авторства Ґая Вінча, яка окрім інших тем,

розказує, як боротись із самотністю у спосіб, який на нашу думку, є дієвим і добре допомагає.

А також «Loneliness: Human Nature and the Need for Social Connection» авторства Джона Качоппо та Вільяма Патрика —

це цікаве наукове дослідження щодо того, чому ми відчуваємо самотність на біологічному рівні,

як вона поширилася в суспільстві і як наука підказує нам як з неї вибратись.

Посилання на обидві книги є в описі до цього відео.

Дякуємо за перегляд. Не забудьте підписатись!